Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №15 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1979 №15 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. ЩО ВОНИ РОБЛЯТЬ, коли нічого не роблять? Я нещодавно зробив відкриття. Помітив, що чи не в кожному науковому колективі є свій, сказати б, штатний нероба або ж нездара. А найчастіше те й друге разом. Який роками нічого не робить. Або виконує свою роботу на такому принципово ницому рівні, що краще б його не підпускали до неї на гарматний постріл. Іноді таким творчо ялових співробітників у науковій установі буває навіть кілька. Серед них трапляються і молоді перспективні нездаро-роби й літні науковці, які, може, колись творили щось корисне, але давно вже непомітно для себе «випали» з науки. Як Меровінги, за висловом Герцена, випали з історії. Але тут починається містика. З незбагненних причин їх чомусь терплять в інститутах. Терпить дирекція. Терпить колектив. Знов же таки роками. Мабуть, тому, що призвичаїлися до їхнього існування в установі. Звикли до їхньої яловості. Спитайте наукового керівника такого нездаророби, чому він дозволяє йому писати макулатурні праці? Той тільки здивується: «А хіба він здатний написати краще? Чи, може, ви за нього напишете?» Отож я почав замислюватися: чи не існує в природі не відкритого ще закону збереження сталої кількості дурнів і нероб у науці? А може, тут діють невблаганні закони статистики, за якими на кожний науковий колектив неминуче має при. пасти певний відсоток творчо ялових? Не знаю. Не менш цікаве питання: що роблять ці люди, коли вони нічого не роблять? Справді, на які справи витрачають вони свій робочий час? Розпитувати їх якось незручно. Зрозуміють це як натяк на те, що вони задурно одержують зарплату. Образяться (ці люди дуже образливі). Отже, про їхнє таємниче життя можна тільки здогадуватися. Може, хтось із них пише потай геніальний трактат, яким сподівається зробити переворот у нау. ці? Може, інший з ранку до вечора заклопотаний проблемами глобального значення, що їх без його участі сучасникам не розв'язати? А може, осягнув: його невтручання в науку щастя для науки, і з цих альтруїстичних міркувань присвятив свій робочий час якомусь хобі (риболовлі або інтимним бесідам з чаркою)? Щоправда, останнє припущення малоймовірне. Самі наукові нездаророби аж ніяк не страждають на комплекс неповноцінності. Навпаки. Тримаються вони самовпевнено й гордовито, навіть зверхньо до інших. Завжди мають діловий і заклопотаний вигляд. Ніби їм дуже ніколи. Ніби кудись поспішають. Ніби виконують якесь термінове й відповідальне завдання. Яке доручено саме їм, бо ніхто інший з ним не впорається. Дехто з них інколи ще й натякає, що він на «ти» з впливовими особами. Майже всі вони полюбляють виступати з будь-якого приводу й на будь-яку тему на зборах, нарадах і вчених радах. Охоче повчають інших і навіть гостро критикують колег за недовиконання…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"