ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №01 Сторінка 7

(Усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 01 / Сторінка № 7

Перець 1980 №01 Сторінка 7 - Усмішки. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА ОБІЙМАЮ ТА ВІТАЮ!.. Віншувальним мадригал з нагоди першого 80-річчя Олександра Івановича КОВІНЬКИ Симпатичний, любий наш Патріарше! Обіймаю Вас аж-аж! Як і завше! Та вітаю!., і зело Зичу, звісно, Щоб здоров ячко було Нині й прісно! Та ще зичу Вам при цім Рясно сміху Симпатичним людям всім На утіху. Щоб Ви ним усяке зло Били звично... Словом, щоб усе було Симпатично! Од усього серця Вашого Перця. Ще й сміється... На одному молодіжному літературному вечорі онаки й дівчата попросили мене юк.тгдненько пояснити: Чому виникає сміх? Чи ви його організовуєте. чи воно, оте- смішне, само набігає на вас? У своєму прекрасному оповіданні «Отак і пишу» про не зсе дуже хороше розповів видатний майстер сатири й гумору Остап Вишня. На мою долю випало простенько, коротенько відповісти на запитання: коли та чого почало оте чудне і на мене набігати. Уперше, як і ни, дорогі читачі, я засміявся своїй рідній мамі. Я мамі, мама мені. За точність не ручаюся, але впевнений, що мої братики й сестрички тоді казали саме отак: .Мамо! Воно вже сміється. їй-бо, аж двічі осміялося. Гетьте, відійдіть! Хай сміється’.. Значить, я так сам собі думаю: гумористів народжує рідна мати. Очеви дячки, батько моїм сестричкам ось так тоді гукав: Дівчата! Л подивіться лишень, чого то найстарший кричить. Мабуть, риби наловив? Отак я до шести років або сміявся, або до рибальства вдавався. Куценькою сорочечкою карасики ловив... Шестирічного не я добре пригадую почали мене вводити в курс божественних наук. Уводили «серйозно»... Викладали її, оцю науку, стоячи в темному кутку. В оцьому темному кутку висіли ікони угодників та преподобників Л довкола них, горою і низом, смиренно літали непорочні янголята і весело підскакували лукаві чортенята. Притулилися отут і невідомі святителі. Бабуся. перечитуючи їх імена, сама збивалася: Оцей святий... Сюди, сюди, Сашуню, дивися. Ось цей. Що на коні сидить. Цс Пантслій. Ні, не не він. Це коли б не Лука. Е. ні, Сашуню, це й не Лука. Це. мабуть, Єгорій... Хіба ти його розбереш? Зліз на коня і очі заплющив- Та бог з ним, хай верхи виграє. Вік хліба не просить. Ставай сюди ближче. Отако ставай... Бабуся брала мою праву руку, з пальців складала трнперсну пучку й повчала: На лобика... На пупнка... На цс плече, тоді на оце... Отак, отак. На лобика . На пупнка... От любий онучок. Хороший... Він уже вміє бозі молитися. Помолився?.. Тепер плюнь на оте чортеня! Плюй і кажи: «У-у!.. Нечиста сила? Очі вилупила!» Я плюнув і промахнувся. Попав не в чортеня, а в янголя. Куди ти. самашедше, плюєш? Люди добрі’ Чи ви бачили отаке янгольські крильця обслинило! Ось куди треба! Ось на оцього. На рогатого. На ратиці плюй... Я плював на ратиці і на ратиці не попадав. Мені ставало чудно, весело, і я сміявся. Ще й сміється, дурне, щоб ти на кутні сміялося! Олександр КОВІНЬКА. У місті Біла Церква налагоджено виробництво дьогтю. Адреса виробництва вул. Глиняна, 39. Дьоготь за багатьма адресами надходить як у Київ, так і в Москву... На цьому місці інформація обривається і починається фейлетон. Бо дьоготь, що виробляється по вуп. Глиняній, 39, йде не на технічні чи фармацевтичні потреби, а бруднить репутації як окремих громадян, так і цілих установ та організацій. Але все по порядку. У місті Біла Церква, по вул. Глиняній, 37 жила одинока літня жінка О. П. Ост-роумова. Жила, жила, прийшов час та й померла. Спадкоємців у неї не було, отже, за всіма законами будинок «ї перейшов у власність держави. Проте, перш ніж це сталося, розпочалась ата А зараз, товариші, послухаємо критику роботи нашого керівництва. ка з сусіднього, 39-го будинку, де мешкає громадянка Г. В. Шевчук з чоловіком. Ні сіло, ні впало, Шевчук заявляє претензії на будинок померлої сусідки. Підстави? Звідки їм взятися? Законні підстави з успіхом і активністю замінюються нахабним бажанням збагатитися і розширити свій життєвий простір за чужий (у даному випадку державний) рахунок. І то сказати в господарстві зайвий будинок не завадить. То дарма, що в будинку № 39 Г. В. Шевчук і її посімейству не тісно, сусідський будинок теж можна «утилізувати» не без користі: квартирантам здати чи продати згодом. Білоцерківська міськрада…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"