Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1980 №01 Сторінка 4

Журнал Перець 1980 №01 Сторінка 4. Почувши, що я їду в Херсон, мій сусід хутенько змотався в ощадну касу і зняв з книжки півтори тисячі. Будь другом, попросив він, заскоч там у магазин № 9 обласної контори «Спорттовари» і купи мені «їжака» з коляскою. А хіба в київських магазинах цих мотоциклів не буває? здивувався я. Бувають. Навіть у вільному продажу. Але рідше, ніж у природі сонячне затемнення. А до того ж, у чоловіків вони користуються таким же попитом, як у жіноцтва французькі парфуми, і тому я практично не маю шансів стати власником мотоцикла. Стривай, стривай, відхилив я його руку з грошима. А звідки ж узявся достаток мотоциклів у Херсоні? Ніякого достатку там нема, пояснив сусід, але ж я даю тобі півтори тисячі майже на півтисячі більше, ніж цей мотоцикл коштує. На витрати. Себто на хабар? уточнив я. Ну, знаєш, це вже занадто! Я ніколи нікому не давав хабарів і не. збираюся робити це в майбутньому. А тобі нічого й не доведеться робити, заспокоїв мене сусід. Треба лише зайти в цей магазин,- переконатися, що «іжаків» у продажу нема, і розчаровано зітхнути. Постарайся зітхнути якомога голосніше, і далі все піде, як по маслу. Тобою зацікавиться вантажник Серьога, запитає, що потрібно. Скажи, що потрібен мотоцикл із коляскою, і віддай йому гроші. А що робити далі? Почекати, поки викотять мотоцикл. А якщо цей Серьога не підійде? Підійде. Якщо не він, то бригадир вантажників Довгоп'ят. Спіймає гаву Довгоп’ят, тебе підхоплять головний товарознавець обласної контори Чехун, старший товарознавець Чап-огля або старший комірник Шульженко. У них технологія відпрацьована чітко, так що без мотоцикла не залишишся. А ти звідки оце все знаєш? поцікавився я. У мене родичі є на Миколаївщині і Херсонщині, пояс кв сусід, зокрема, в селі Пер-шотравневому Снігурівського району троюрідний дядько моєї жінки живе. Так у них півсела отаким робом «іжаки» покупляло, а Інша половина навіть з доставкою додому. Як цс з доставкою? здивувався я. Дуже просто, відповів сусід, коли в магазині ніхто голосно і розчаровано не зітхав. Чап-огли і Шульженко привозили мотоцикли прямісінько в село. Звичайно, з націнкою. Узяв я гроші, бо розібрала мене професійна цікавість: невже, подумав, і справді в обласній оптово-роздрібній конторі «Спорттовари» хабарництво поставлено на таку широку ногу? Зайшов у магазин № 9. Тільки набрав повні легені повітря, щоб розчаровано зітхнути, як хтось торкнув мене за плече. Тс-с-с! прошепотів цей «хтось». Не зітхайте. Мотоциклів тимчасово нема. Ви вантажник Серьога? і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"