ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №21 Сторінка 7

(Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 21 / Сторінка № 7

Перець 1980 №21 Сторінка 7 - Байки. А почалося з того, що харків'янин Віктор Іванович Багрич, порівняно легко придбавши квиток на поїзд № 684 Брест Київ, зайняв своє місце в купе і знічев'я став придріму-вати. Розбудило його клацання дверної ручки. До купе зайшли ще трос пасажирів. Чемно привіталися і мов чки повсідалися навпроти. Розмова не клеїлась. Може б, отак, V мовчанні та власному апетитному позіханні й доїхав Багрич до кінцевої станції, коли б хтось із попутників не запропонував перекинутись у «підкидного дурня». Пропозиція сподо балася всім. Видно, давалися взнаки далека дорога та надлишок вільного часу. Отож Віктор Іванович, хоча й був з дитинства вихований у пересторозі до азартних ігор, відкинув сумніви і зручніше вмостився на лаві, готовий до картярських баталій. За півтори години, протягом яких Віктору Івановичу дуже щастило, бо йшла карта, один із партнерів запропонував нову гру на «інтерес». Сиріч на гроші. Двоє інших партнерів, а разом із ними й Віктор Іванович уважно слухали умови гри, старанно запам'ятовуючи аксіому, що виграє весь «банк» той, хто наприкінці партії володітиме двома тузами. Після двох тренувальних спроб гра пішла всерйоз. Якби хтось до цього сказав Багри-чу, що він надвезучий у картах, він би лише іронічно посміхнувся. Але зараз йому було явно не до іронії. Зіграно всього три партії, а в його кишені уже лежать три червінці. Згодом він став володарем сімдесяти карбованців, відтак легко виграв суму, еквівалентну місячній зар платі. І це не виходячи з купе, не штовхаючись по дорозі на роботу в громадському транспорті, не протираючи штанів на планерках і виробничих нарадах, де з тебе суворо питають за прорахунки й недбальство... «Виявляється, й так можна заробляти гроші! азартно міркував Віктор Іванович, насмішкувато позираючи на невдах-лартнерів. Ще дві партії, і я отримаю свої тринадцяті зарплати за три роки наперед!» Але одразу ж по цій рожевій думці картярська фортуна, мов зумисне, відвернулася од Віктора Івановича. Не встиг він опам'ятатися, як щасливі два тузи з невблаганною послідовністю стали з’являтися то в пер шого партнера, то в другого, то у третього... Як сніг навпровесні, розтанув увесь попередній виграш, натомість Віктор Іванович потягнувся до власного гаманця. За десять хвилин од дев'яноста карбованців не лишилося й сліду, і розгарячений грою харків'янин в ажіотажі подерся на багажну полицю і з вигуком «Ех, була не була!» скинув на підлогу великий і важкий пакунок. Що тут? по-діловому запитав один із партнерів. Килим, вихекнув Віктор Іванович. Ставлю на нього! ... Ще довго потім, під акомпанемент сімейних сцен, оговтуватиметься Багрич дома, скрушно розмірковуючи над тим, яким же це робом він, котрому так щастило спочатку, лишився без колійки грошей і без килима вартістю вісімсот карбованців. З абсолютною певністю можемо сказати, що подібні думки дошкуляли й іншим колишнім пасажирам цього ж поїзда, зокрема П. М. Тка-ченку, який протринькав усі свої гроші плюс радіоприймач «Спідола», О. П. Воловичу, який розлучився із 180 карбованцями, й І. Б. Акатову, котрий сплатив «борг честі» на суму 210 карбованців, і О. І. Ісакову та О. М.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"