ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №21 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 21 / Сторінка № 5

Перець 1980 №21 Сторінка 5. Мал Р. САХАЛТУЄВА Знову Петро загуляв. Доведеться тобі за нього ще раз відпрацювати. Кажуть, ніби фахівці підрахували, що у величезному арсеналі української фольклористики є понад двісті пісень на «ставково-озерну» тему. Усіх я не знаю, але такі, як: «Ой, на ставу, на ставочку качечка несеться», «Ой, гиля, гиля, гусоньки на став», «Ой, пішла я до ставочка забарилася», «В кінці греблі шумлять верби», і чув, і сам співав. Гарні пісні. Що ж, воно й не дивно. Ставок одна з чудесних окрас українського села. Він не лише чарує закоханих і створює оптимістичний настрій у шанувальників рідної природи, а має ще й неабияке оздоровчо-господарське значення. У ставку купаються, напувають худобу, тримають водоплавну птицю, розводять коропців та карасиків. От із цією метою докладніше вивчити, як благотворно впливають водоймища на трударів, як ті трударі ловлять рибку, які проблеми виникають у зв'язку з цим, я й завітав до Хмельницької обласної інспекції по охорон: природи. Із ставками у нас повний порядок, оптимістично заявили мені старший інспектор Сергій Андрійович Ярема та його колега інспектор Валентина Василівна Мельникова. Може, десь один чи два й потребують уваги, а загалом усе гаразд. Гарні ставки, можна покупатися й коропців та карасиків половити... Коли таке говорять в установі, покликаній охороняти природу, то, певна річ, кореспондентові «Перця» нічого не залишається, як сховати ручку та блокнота і чкурнути в іншу область. Але я не чкурнув. Бо мав листи, які заперечували почуте в інспекції. Тому й вирушив у мандри по Хмельниччині... Звичайно, якщо інспектори мали на увазі колгоспи «Авангард» Деражнянського району та «Дружбу» Волочиського району, то вони були праві: там справді є де покупатися, є чим помилуватися і є що половити у водоймищах. Але що можна зловити у ставках села Михайлівці Красилівського району (колгосп імені Леніна, голова Юзюк М. І.), Мисюрівці Старосинявського району (колгосп «Радянська Україна», голова Сопілка П. Ю.) чи в селі Чаплі на Летичівщині, де в колгоспі імені Калініна головує Мельник І. О.? Анічогісінько. Ні риби, ні раків, бо водоймища замулені, в одному прорвало греблю, інше заросло, перетворилося на смердюче болото, в якому тільки жаби квакають. Слухають жаб ячі концерти і в райцентрі Вінь-ківцях. там на околиці колгосп «Шлях до комунізму». А колгоспові належить ставок. Точніше, колишній ставок, а на сьогоднішній день непролазні джунглі з очеретів та бур янів. І хоч міцна ще гребля, є добрий місток, але голова колгоспу Трембовецький В. І. не поспішає ремонтувати ставок; мабуть, не хоче, щоб його трудівники споживали смажених коропців та карасиків у сметані... До речі, про карасів у сметані. Хочете, вірте, хочете, ні, а водяться вони у готовому вигляді в міському ставку Дунаївців. Автором цього кулі- ПРО КАРАСІВ У СМЕТАНІ й «ЧЕРВОНУ КНИГУ» парного шедевру є директор місцевого маслозаводу Гарган М. К. Саме його підприємство кілька років підряд спускає у ставок білу смердючу рідину, зовні схожу на сметану. У зв’язку з цим, по Дунаївцях ходить цікава бувальщина. Ніби наловили якісь рибалки карасів, підсмажили на «сметані», у ставку взятій, і хотіли ними закусити. Аж підкрався бродячим кіт і схопив рибину. Гризонув, занявчав і відразу ж окачурився Рибалки миттю протверезіли. І досі, кажуть, прокликають вони карасів, «сметану» та нещасний ставок... Якщо вже зайшла мова про нещасні ставки, то найнещасніші вони…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"