Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1980 №13 Сторінка 4

Журнал Перець 1980 №13 Сторінка 4. Не знаю, як кому, а мені подобаються люди довірливі. Дехто вважає їх наївними, обзиває телепнями, лопухами і ще казна-як, а мені вони симпатичні. Симпатичні своєю нерушимою переконаністю в людській порядності, святою вірою в те, що їх ніхто не введе в оману, не пошиє в дурні. Але в даному разі йдеться не зовсім про довірливість, а коли й про довірливість, то не про ту, яку варто культивувати. Звичайно, якби Микола Калустов, цей світловолосий, імпозантний мужчина, одягнутий у модну зелену куртку, відразу розповідав новоявленим знайомим, що він за свої тридцять п'ять років примудрився п’ять разів посидіти на малокомфор-табельній та ще менш престижній лаві підсудних І кожного разу підводився з неї в супроводі конвою, то вони, його випадкові знайомі та контрагенти, безумовно, засвідчили б, що Калустов Микола Михайлович ніяким боком не підходить на роль позитивного героя нашої сучасності. І навіть у персонажі не годиться. Просто, сказали б, якийсь тип. Причому підозрілий. Відповідно н поводились би з ним. Але Калустов, знайомлячись, у деталі автобіографії не вдавався. Натомість розповідав захоплюючі легенди та намагався справити на співрозмовника блискуче враження. А блиснути йому було чим. А саме: а) золота обручка, б) золотий перстень-печатка, в) білий перстень з головою лева, г) японський годинник «Оріент», д) золотий ланцюжок з кулоном (це вже, пояснював, подарунок для любої дружини). Той блиск свою справу робив. Тим більше, що був обрамлений у романтично-драматичну легенду. Мужчина в модній куртці повідав, що працює офіціантом на кораблях далекого плавання, зараз повертається з відпустки, і в нього сталася біда, розбили скло в машині. Треба ремонтувати, а грошей катма, тому змушений продати золотий ланцюжок, ні, не той, що для дружини, а Інший, без кулона. Перебуваючи в такій скруті, він, звісно, готовий продати ланцюжок дешевше його справжньої вартості, але що поробиш. Спочатку цю хвилюючу історію з належною увагою вислухала продавщиця взуттєвого відділу ківерцівського універмагу (на Волині) Лідія Козак. Вона виявила свого роду пильність: пішла до колеги з ювелірного Євгенії Худової проконсультуватися. Худова визначила: ланцюжок, за всіма зовнішніми ознаками, золотий, коштує десь 220 250 карбованців. Позаяк Колустов згоджувався віддати за 140 карбованців, то останні вагання в Лідн випарувалися. За годину до ювелірного відділу завітала продавщиця сусіднього меблевого магазину Раїса ЯКИЙ САВА, ТАКА Й СЛАВА Корецька та поділилася своєю радістю: вона щойно придбала «по дешевці» золотий ланцюжок за 145 карбованців в одного моряка, котрий повертається з відпустки та залишився без грошей. Ні, будьте спокійні, вона, Корецька, не з учорашніх, витрішок не їсть. Виявила ще більшу пильність, ніж Козак. Спочатку категорично заявила, що золотих речей у незнайомих не купує. Та коли мужчина показав службове посвідчення (в целофановій обгортці, перев’язане гумкою!), і вона, хоч прізвища не запам’ятала, але прочитала…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"