Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №23 Сторінка 7

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 23 / Сторінка № 7
Перець 1980 №23 Сторінка 7 - Гуморески. Мал. В. ГЛИВЕНКА всілися в найдальшому Вони всілися в найдальшому кутку їдальні, спритно, не виймаючи пляшок із внутрішніх кишень пальта, поналивали в склянки. Випили, апетитно покректали. А мене ти по-в-в-важаєш? Мені розповісти? запитав менший. Поважаю, Колю, сказав кремезний здоровань, і розповім. Хвилину він збирався з думками. Значить, так. Ти мою Марію знаєш... ла вона мене тоді ще до одного лікаря. Сама шмигнула в кабінет, а я стою в коридорі, при- ти можеш Потяг- ГУМОРЕСКА «П'є, лікарю, бо- а напри- Дивився на язик, заглядав у очі, кінці так ляснув мене по череві, що графин на столі заспівав. Довго думав, морщив лоба. А ді почав... Ясно, І ТО- У вас жваво засовався Коля. цироз-мироз, горілка кака, пийте мінеральні соки. Ні, Колю. Сказав він таке, що в мене чуб кака, дибки став, жаром мене обсипало. Ви, каже, п'яниця божою милістю. У вас талант до цього такий, як ото в інших людей до танців чи до свисту. Феномен! П'єте, мовляв, відрами і ніяких змін в організмі. Вам, каже, ціни після смерті не буде, сім'ї за можливість дослідити ваш організм мінімум десять тисяч дадуть. Ви просто зобов'язані пити заради науки! «Що пити?» питаю його зопалу. А він мені: «Усе пийте: коньяк, денатурат, «Любительську», рекомендую «Потрійний мовляв, каже, « л І і І І слухаюся. Чую, заводить старої: дай його гаряча зола спила! У шести лікарнях з ним була, двадцять дві лекції прослухав, до знахарки водила, щоб він назад п'ятами пішов! На шалфеї горілку, настоювала, на живих в'юнах настоювала і давала, а він хоч би що, не кидає. інституті земляк наш по знайомству печінку алкоголіка йому показував хоча б оком змигнув». Потім мене покликали. Лікар так собі. Бакенбарди, шапочка. Крутив він мене, як циган сонцем, креслив на грудях хрестики, прикладав до спини вухо... Це вони вміють, сказав Коля, а щоб душу зрозуміти коньяк, політуру. Натщесерце рекомендую «Потрійний одеколон». Якщо хочете зараз випити, дам спир-тяги». Так і сказав? наліг Коля. Так і сказав. Вийшов я від нього і ніяк не візьму в толк, що воно за тип, меті? П’яницю строго питають, у законі навіть стаття є А тут, дивлюсь, і з Марією моєю щось не те. Як забалакала, прямо мед з губів Ти, Андрушо, не ображайся на мене. Якщо йде на душу, то чого ж його не пити». хтось очі розкрив, мов хтось обухом по голові мене хакнув, у грудях все по-терпло. Змовились! Значить, пий, щоб копита відкинув, жінку звільнив. А така, Марія, та ще з десятьма тисячами, знайде со-без грошей ока та ока тре- знаєш, за споювання хапає: ч* « І тут мені і з мов грудьми на столик мене зробити? Так що він мав на за це, сам швидше як моя и мене бі десятьох. За нею ба. І така досада мене взяла. З одного боку, жалко Марію: добре ж, якщо путня людина трапиться, а як мурло якесь? З іншого боку... Я, значить, за науку буду страждати, мене, як піддослідного кроля, по академіях будуть вивчати, а хтось на мої рідні червінці, зароблені, сказати, потом і кров'ю, буде буги-вуги витанцьо вувати? От і все. Зав'язав. Так, сказав Коля, це вони щоб душу зрозуміти... шо. За твоє, Колю. Будьмо. Вони знову по-шпигунському ки. В одній рубіново засвітився «Сонцедар», у другій зашумували пухирці лимонаду. Дмитро ПЕРЕРВА. як мурло якесь? З іншого боку рубіново можна вміють. А За твоє здоров'я, Андру- налили в склян- Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА * V. 1 і 1 * ТЛі. - и ... V 7 Автодоїлка, кажеш, зіпсувалась? Ось запчастину веду! і І 7 * * Спочатку в місті Волинської області, а потім у сусідньому Червонограді, що вже Львівщині, розпитуючи як дістатися до управління матері постачання Нововолинську йович, що вже на перехожих, «в ально-технічного постачання об’єднання «Укрзахідвугілля», я став помічати, що незнайомі люди, показуючи дорогу, дивляться на мене з якимось ледь прихованим співчуттям, ніби проводжають в останню путь... чого б це?» закрадалося в душу. Отож у міру наближення до об’єкту в мене й самого чомусь складатися враження, що хвилини мого життя вже кимось ретельно полічені. Але, зайшовши у довгий коридор управління, я вгамував лихі передчуття: навколо усе було спокійно. З кабінетів долинали чувся притамований ізоляцією стукіт друкарських машинок. 1 враз не встиг я й зойкнути щось велике невідомо звідки звалилося на мене, згребло в оберемок і затисло в куток. Новенький?! агресивно зашепотіло над вухом.…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"