Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №09 Сторінка 9

(Народні усмішки)
Перець 1980 №09 Сторінка 9 - Народні усмішки. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО ВІРУЮЧИЙ Замолов Петро кабана. Зійшлися на свіжину до нього гості. Господар налив склянку горілки одному, другому, наливає і сусідові Федору, який помагав смалити кабана . Ні, ні, каже той, відсовуючи склянку. Я не п'ю. Та бери, бери, не придурюйся. Не можна мені пити. Я * віру** ючий, пояснює Федір. - А яка ж у тебе віра? подивився здивовано на нього господар. Якщо по правді сказати, то я адвентист сьомого дня. Як це адвентист сьомого дня? - ще більше подиву на обличчі господаря. А так, мовив Федір. Я день не п'ю, два не п'ю, шість не п'ю, а иа сьомий як наберуся, то потім, коли йду додому, ніяк не можу зрозуміти, до ваша хата, а де моя. НАВІЩО ТОЙ ГОДИННИК? Приїхав товариш до товариша в гості. Засиділися вони допізна за столом. Раптом гість питає: Скажи мені, Стьопо, як ти оце живеш, що в твоїй кімнаті годинника немає? А навіщо він мені? каже Стьопа. Як то навіщо? А як же ти визначаєш час? А це просто робиться, по сміхнувся господар і постукав кулаком у стінку. А з того боку: У вас совість є чи нема?.. Уже три години ночі, а ви ще гупаєте, як коні. Надіслав КЛЕНЕЦЬ з смт Поліського Київської обл. ГАРНИЙ БРИЛЬ БУВ Було це влітку. На обніжку, біля садка, стареиький-престаренький дідусь варив польову кашу. Підбігає до нього сусідське хлоп'я. Дідусю, щебече хлопчик, а чому ви такий зажурений? Та бриль пропалив, відказує дідусь. Помовчав і сумно додав: Добрий бриль був! Літ двадцять новим носив та й старим уже стільки ж ношу. Надіслав П. ЛАВРИК з м. Сум. НАВІЩО ДРІЖДЖІ? Тітко, запитує дівчинка в магазині, навіщо ви так багато дріжджів купуєте, мабуть, пиріжки пекти будете? Та ні, дочко, пиріжки я в кондитерській купую, а дріжджі мені для іншого діла потрібні... От підростеш узнаєш... Надіслав Я. БРОНИЦЬКИЙ з м. Кривого Рога Дніпропетровської області. о І ПРОХІДНА І ВЗУТТЄВОЇ ФАБРИКИ Без слів. Розмова точилася довкола професій. Говорили про складні професії зі складними назвами: художник-мари-ніст, вчений-ентомолог, фізик-ядерник тощо. Це вузькі спеціальності, зауважив один. А я, приміром, механізатор широкого профілю. Можу иа тракторі, на комбайні... Припустімо, я теж, озвався муляр-бетонник. Є розчин кладку гоню, нема «козла» забиваю. А я кіно-фото-теле-радіоме-ханік... Один поперед одного наводили випадки з життя і друкованих видань. Ми готові були вже зійтися на тому, що й справді, видно, є на світі оті двісті тисяч професій, як це стверджує статистика. Буденних і екзотичних, звичних і несподіваних... А про таку, як лікар-сантехнік, не чули? Тиша розійшлася, мов кола від кинутого у воду каменя. Засумнівалися скептики: Та ви, певно, жартуєте? Тож довелося розповісти загалові оцю історію. Почалася вона кілька років тому в селищі Диканьці. Центральна районна лікарня побудувала собі каналізацію. По тому головний лікар Г. 3. Кабцан звернувся до тодішнього начальника облкомунгоспу тов. Петрова: «Просимо прийняти її під своє підпорядкування. Адже у нас нема кому обслуговувати її». На це тов. Петров відловів: Недоцільно. Адже вона обслуговує тільки вас. І на…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"