ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №09 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 09 / Сторінка № 7

Перець 1980 №09 Сторінка 7. Мал. Є. МИЛУТКИ Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА Очевидно, все-таки доведеться йти працювати, а то предки зовсім за дорослого мене не вважають дають тільки на пиво. КІНЦІ. У ВОДУ БІДНИЙ ЦАП Ревізора Куманця Проводжали з тактом: Ласо вмяли баранця І списали актом. А отого папірця В папці миша з’їла. І нема до баранця Вже нікому діла... Валентин ПИСАНСЬКИЙ. Сім шкур спустили з того цапа, Що на грядках капусту цапав. На ковбасі спіймали Йвана За це одержав лиш догану. ОЛІВЕЦЬ Ніж, певне, зуб на мене мас: Щоразу стружку він знімас. Марко МЕЛАМЕД. У артистів (як і в глядачів) перекур називається антрактом. Це щоб глядач справді міг перекурити, випити лимонаду в буфеті, поділитися з сусідом враженнями від побаченого, ще раз ретроспективно посміятися. Що ж до артиста, то... у кого як вийде. Антракт існує ще й для того, щоб і артист перевів дух, перекурив, але не кожному це удасться. Я сиджу в цирковій гардеробній народного артиста СРСР Юрія Володимировича Нікуліна і його багаторічного партнера, побратима по арені, Михайла Івановича Шуйдіна (тоді ще заслуженого артиста РРФСР). Михайло Іванович відкриває пляшку... (помиляєтесь «Миргородської») Юрій Володимирович розминає в пальцях сигарету і намацує сірники. Я (може, не дуже делікатно) дивлюсь на Юрія Володимировича з дуже близької дистанції і ловлю себе на думці, що не так уже й багато в його обличчі, та й у костюмі, «циркового», суто «клоунського». Грим мінімальний. Він помітний лише зблизька. Слово честі, деякі наші представниці прекрасної половини людства перед виходом на побачення накладають на свої обличчя куди-и більше «тіней» і «напівтіней», ніж Юрій Нікулін перед виходом на цирковий манеж. Трохи закороткі і трохи завузькі штани, рукави піджака теж не дуже модні. Але й тут мінімум від цирку. Траплялося мені, та й вам траплялося, бачити і не такі костюми, коли люди виходили з деяких наших ательє «Індпошиву». Знайомий круглий капелюх на стіні, на цвяшку. І він не дуже «цирковий». На Хрещатику часом ще й не такі побачиш. От хіба що черевики циркові задовгі і з носаками «мургулистими», як сказали б закарпатці. П'ять хвилин тому я бачив Юрія Володимировича на манежі, п'ять хвилин тому я чув гомеричний регіт залу... Зараз бачу його в «неслужбовій» обстановці. Бачу і починаю розуміти: та вийди Юрій Нікулін на манеж не в цьому традиційному своєму костюмі, в якому його звикли бачити мільйони глядачів на всіх континентах, а в трійці «від Діора», у модних штиблетах на високих корках і... все одно він викличе гомеричний сміх. Як кожен видатний артист, Юрій Нікулін новатор. Але новаторство Юрія Нікуліна особливе. Він першим у цирку, першим з-поміж клоунів утворив чудовий конгломерат клоунади і творчої палітри театрального (і кіно!) комедійного актора. І саме тому він такий популярний у глядача, і саме тому багато хто з театральних режисерів досі не втрачає надії «переманути» його з манежу на сцену, і саме тому провідні наші кінематографісти вважають за честь знімати його у своїх фільмах. До речі, не лише в комедійних ролях. Юрій Нікулін на цирковому манежі «гне» ту саму лінію, триматися якої закликав Остап Вишня в літературі: сатирі і гумору протипоказані «не-до» і протипоказані «пере». Ніякого «недобору» і ніякого «перебору». Всього тут має бути рівно стільки, скільки потрібно. І тоді-то буде і смішно, і весело, і дотепно, і гостро, і змістовно. ...Юрій Володимирович нарешті знаходить сірники, Михайло Іванович нарешті відкриває свою «Миргородську», а я нарешті відкриваю рота, щоб поставити перше запитання. І тут... Я ще не знаю, що по-справжньому поговорити нам вдасться лише за кілька днів і що розмова ця почнеться з того, що я поздоровлю Юрія Володимировича з черговою високою урядовою нагородою врученням йому ордена Леніна, а Михайла Івановича з присвоєнням йому звання народного артиста РРФСР. Це у зв'язку з 60-літнім ювілеєм радянського цирку. А зараз... Вірний друг Юрія Володимировича, сіренький Кутя, що сидить біля ніг хазяїна, нашорошив вуха і тихенько загарчав. У двері гардеробної хтось постукав. Юрій Володимирович відклав сірники, Михайло Іванович так і не встиг налити в склянку мінеральної, і…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"