Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1980 №17 Сторінка 3

Журнал Перець 1980 №17 Сторінка 3. пончик ЗВЕРХУ «змазкою». «Не підмажеш не поїдеш», невесело жартували водії. «Підмазувати», як ви, певно, здогадались, доводилося механіка, щоб він забезпечив автобус усим необхідним для безаварійної їзди. Ви хочете прикладів солідніших? Будь ласка. Ось вам, як кажуть у багатосерійних фільмах, інформація для роздумів. Одному чернігівському ремонтно-будівельному управлінню для виконання плану було потрібно 100 кубометрів пиломатеріалу. А Шосткинська меблева фабрика, що на Сумщині, цей матеріал мала. Більше того, мала вона також і рознарядку на відпуск його вищеозначеному управлінню. Але дирекція фабрики почала всіляко м'ятися і тертися мовляв, бракує вагонів, немає у що вантажити... Тоді керівництво РБУ добивається у вищої інстанції дозволу забрати матеріал самовивозом. Пригнало три великовагові автомобілі давайте, мовляв, відпускайте, що нам належить. А заступник директора фабрики т. Куліш хитро дивиться на чернігівців і каже: «Дозвіл то дозволом, а от як ви не дасте нам цегли або бензину, то не бачити вам пиломатеріалу, як власних вух. Ясно?» Чернігівцям стало ясно. І повезли вони у трьох потужних грузовиках назад за 250 кілометрів свіже поліське повітря. Другий випадок. Вирішив закупити Маловисто-ропський технікум, що на тій же Сумщині, сміттєпровід УМ-1. Написала дирекція технікуму офіційного листа на Одеський ремонтно-механічний завод, котрий ті сміттєпроводи виготовляє, гарантувала оплату і пояснила одеситам терміновість замовлення: «Введення в дію п'ятиповерхового гуртожитку в другому кварталі 1980 року стримується через відсутність сміттєпроводу...» На вас, мовляв, уся надія. Ага! сказав директор заводу Е. А. Горін. На нас? Гуртожиток вам, кажете здавати приспічило? Ну-ну. І надіслав у технікум послання такого змісту: «Повідомляємо, що завод може відпустити з наявності установки сміттєвидалення УМ-1 при поставці Вами таких матеріалів: 1. Папір креслярський 50 рулонів; 2. Калька 50 рулонів; 3. Фанера Б4:10 5м3». Прислухайся, читачу! Чи не війнуло на тебе від цих слів ласказим подихом напівзабутого дитинства? Чи не вчувається тобі у цьому цілком дорослому документі оте безпосередньо-невинне «а со даси?» Тільки звучить воно тепер, погодься, вже зовсім не так невинно. Дивуємося тільки, чому це товариш Горін так сильно продешевив у даному випадку. Очевидно, він просто не звернув уваги, що Маловистороп-ський сільгосптехнікум це не якийсь там ординарний учбовий заклад, у якому, окрім паперу й кальки, нічим не розживешся, а справжній радгосп, з тисячами гектарів оранки, потужними фермами, лісами і пасовиськами, ставками й теплицями, а також, по секрету скажемо, розкішним фруктовим садом! Га? Що було б ото не поставити перед аграріями ультиматум: ми вам сміттєпровід, а ви нам з півсотні корівок високопродуктивної лебединської породи або сотню-другу двомісячних поросяток? Беремо також…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"