ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №05 Сторінка 8

(Вітаємо ювілярів)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 05 / Сторінка № 8

Перець 1980 №05 Сторінка 8 - Вітаємо ювілярів. Поїзд уже давно рушив від перону. Сусіди по купе спали, а я перевертався з боку на бік. Сіре і вологе простирадло з величезною діркою посередині прилипло до спини. Але не це було основною причиною безсоння. Плеската, як млинець, подушка муляла, наче її набили не пір’ям, а камінням. «А й справді, чим вона все-таки набита?» я підвівся і заглянув під наволочку. У подушці лежав товстелезний зошит у дерматиновій обкладинці. Перегорнув кілька сторінок і прочитав: * (ЗАПИСКИ КОМАНДИРОВОЧНОГО) ПОНЕДІЛОК. Правду кажуть, що понеділок важкий день. Сьогодні викликав мене директор І повідомив: «Кінець року, а ми ще не побували на кількох наших об’єктах. Тому виписуйте командировочне посвідчення і вирушайте. Зрозуміли?» Я зрозумів. А для того, щоб було хоч якесь заняття у дорозі, вирішив ник. ВІВТОРОК. З самого ранку почав дзвонити на київський залізничний вокзал, щоб дізнатися, ко- -- ---------- міли?» Я зрозумів. вести щоден ' . с лога і незапломбована. Зберігається без дотримання санітарних норм. Соди для миття склянок немає, туалетного паперу і мила теж. Ковдри брудні. Я ж не можу за всім прослідкувати, поскаржилася нам бригадир-механік поїзда Р. А. Колтій. Не зрозумів я тільки, Андріївна слідкує, коли у поїзді док». СУБОТА. Поїзд № 695, яким я їду із Мико- за чим все-таки Раїса такий «поря- лаєва до Запоріжжя, як дві краплі води схожий на попередні. Брнгадир-механік Світлана Іванівна Сивокінь утішила мене тим, що сказала: «Бувають і гірші». НЕДІЛЯ. Приїхав на станцію Запоріжжя-!. Хотів зігрітися склянкою чаю. Буфет № 3 дор-ресторану на замку, хоча табличка сповіщала, що він працює цілодобово з невеличкими перервами. Але до перерви було далеченько. Правда, працював чайний стіл. Та й там чаю не було. От і ЖМЕНЬКА колючок Як тільки дружина починає стежити за собою, за нею одразу ж починає стежити чоловік. ф Якщо ви вже не жінкам, вам час одружуватися. подобаєтеся ф Подружжя жило так мирно, ніби еони давно розлучилися. Геннадій КОСТОВЕЦЬКИЙ Олег ПОПОВ. 9 о 5 о Ом 05 V ли відправляється поїзд на Кіровоград. Набрав вувався провідник. Не подобається, з дому после втрачаю л тіпи вдесяте, І ось, на двохсотому дзвінку, якась ан- номер довідкового бюро 005. У трубці: пі-пі-пі Зайнято. Набрав удруге: надії, кручу телефонний всоте гельська душа змилостивилася. Алло! підняла вона трубку. пі-пі-пі диск вп’яте, 9 тіль беріть * ...Щоб хоч трохи заспокоїтися, вирішив пройтися по вагону. Хотів глянути, коли прибуду до Кіровограда розкладу руху немає. Запитав у провідника, чи є свіжа газета Довідкове бюро? зрадів я, хоча у голові наче я звалився з неба. Не поліпшився мій наст-був такий писк, наче три дні просидів на інкуба торній станції. Ви помилилися номером. Це аварійна служ ба газу, як мокрим рядном накрила мене ан гельська душа, і трубка знову знущально запіпі кала. Ще нікуди не їхав, а настрій уже зіпсований. То ви й досі на місці? заглянув до мо го кабінету заступник директора. Я кинув трубку і побіг у касу попереднього продажу квитків, на вулицю Пушкінську. Прибіг. Став у чергу. Через кілька годин підійшов до через п’ять хвилин принесли, віконця. «Так постіль ви самі маєте збирати», хотів і »* Г" її * подивився на менег і І її і) її Ч ч ПГ* О ** не щастить. Проїхав стільки станцій, а от такого простого напою, як чай, випити не вдалося. У вагоні будь ласка. На вокзалі немає. І у Кіровограді, і в Херсоні, і в Миколаєві... Навіть Кіровограді, і в Херсоні у Києві. ПОНЕДІЛОК. В електричці, яка курсує із За- * Г М. і в Миколаєві її поріжжя до Кривого Рога, вирішив зіграти в доміно. Але не знайшов партнерів. Усі пасажири приплющилися носами до вікон. Бо надворі, хоч у око стрель, а зупинок не оголошують таку самісіньку картину можна спостерігати і в електричках, котрі відходять від київського лри- 1 я ? І ІО речі, рій і у буфеті, де їсти було нічого. 3автра доб- міського вокзалу. А якщо ж у них зупинки і ого- ре поснідаю у ресторані», подумав я і пішов спати. ЧЕТВЕР. На півдорозі до Кіровограда мене почали смикати за ноги. Постіль здавайте, постіль здавайте! Так мені ж ще ого-го-го скільки їхати, г л Не «ого-го-го», а вставайте. ся будете. Мені ще треба постіль спакувати. Щоб глипнув я на годинник. 1 ома висипати- Будь ласка, один купейний до Кіровограда.…

Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"