ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №23 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 23 / Сторінка № 3

Перець 1981 №23 Сторінка 3. Скажу вам чесно: іще ніколи я так не вагався, приступаючи до фейлетону, як оце нині. З одного боку, наче й промовчати не можна, а з іншого... Річ у тім, що всі громадяни, про яких піде мова нижче, мої давні знайомі. Галина Трохимівна Лістарина свого часу очолювала Петрівську райспо-живспілку. В роки її головування письмова закарлючка Лістариної цінувалася серед місцевої громадськості набагато вище, ніж автограф будь-якої ТІ САМІ ГОСТІ В ТУ САМУ ХАТУ ДАВНІ ЗНАЙОМІ заїжджої знаменитості, бо вона відкривала доступ у закапелки райунівермагу, де лід шаром запиленого ширнетреба ховалися цілі пласти вітчизняного та імпортного дефіциту. Без дозволу Галини Трохимівни його не могла торкнутися жодна рука. Г. Т. Лістарина запровадила також нову форму торгівлі. Товари підвищеного попиту оптовими партіями розподілялися серед довірених людей, а довірені люди збували їх своїй клієнтурі, звичайно, накидаючи якусь дещицю за сервіс. Після мого фейлетону «Відпустіть подавцю...» Лістариній оголосили догану, ще трохи пізніше звільнили з посади голови правління райспоживспілки. Та спливло небагато часу, і вона знову вигулькнула на районній номенклатурній орбіті цього разу на посаді директора Петрівського райпо- Мал. В. ЧМИРЬОВА А це Сеня наша гордість. Його портрет не сходить з «Вікна сатири». буткомбінату. Павло Васильович Ткаченко очолював колгосп імені 40-річчя Жовтня цього ж таки Петрівського району. Його виробничому лексикону міг би позаздрити будь-який одеський биндюжник, зате виняткові організаторські здібності голови проявлялися лише тоді, коли виникала потреба вибити собі якісь матеріальні блага: скажімо, легковий автомобіль, шестипудового кабанчика з ферми тощо. Оскільки потреби виникали досить часто, то на розв’язання виробничих питань у Павла Васильовича просто не лишалося часу. Як і Г. Т. Лістарина, Ткаченко також відчував потяг до епістолярної творчості. Це його захоплення згубно вплинуло на чисельність колгоспного свинопоголів’я, бо кожна записка коштувала черговому кабанчикові чи свинці голови.. Невідомі особи, ощасливлені автографами Ткаченка, виписували у бухгалтерії начебто напівживих поросяток, а розвозили на всі чотири сторони висококондиційну свинину. Фейлетон вилився для Павла Васильовича у суворе партійне стягнення. Відчуваючи, що підбадьорені колгоспники на перших же зборах прокатають його на вороних, голова поспішив подати заяву про звільнення за власним бажанням, розраховуючи, що любителі і свіжини не дадуть йому пропасти. І не помилився. Після серії складних маневрів Павло Васильович виплив на посаду голови райміжколгоспшляхбуду. Іван Павлович Заудальський змінив на посаді голови правління Петрівської райспоживспілки Галину Трохимівну Лістарину. Керівну діяльність почав з того, що, маючи в райцентрі трикімнатну квартиру на трьох чоловік, заходився будувати під самісіньким носом у райвиконкому справжні хороми, , використовуючи для власних потреб спілчанський транспорт і різні механізми. Після фейлетону «Додатково... умовчимо» будівництво особняка Заудальсь-кому начебто заборонили, йому вліпили догану, а трохи згодом позбувся він і посади. Пізніше довідуюся: не захирів з горя Іван Павлович. Скоріше навіть навпаки: за всіма мірками, посада директора міжрайбази облкооплісбуд-торгу нічим не поступалася посаді голови райспоживспілки, а в деяких відношеннях навіть її переважала, бо тепер Іван Павлович торгував не дефіцитними дрібничками на зразок імпортної кофтини, а деревиною і меблевими гарнітурами. Особисто я не вірю в те, буцімто щуку можна перевиховати, кинувши її у річ ку. Але подумав, що товаришам, котрі забезпечили адміністративну живучість Лістариної, Ткаченка і…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"