ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №16 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 16 / Сторінка № 11

Перець 1981 №16 Сторінка 11. Мал. В. ШИРЯЄВА 5 ш 1 о. ии С м х з н .а 2 У вільний від сну та громадської роботи час я інколи, бувало, задумувався над тим, що б саме я зробив, якби мене (через чийсь там недогляд, звичайно) раптом взяли та й призначили якимось начальником. Ну, нехай не начальником, а директором. Навіть не директором, а бодай просто завідуючим. І підпорядкували мені якусь кількість людей. З чого я розпочав би? Насамперед, звісно, з наведення залізної дисципліни. Тобто, щоб підлеглі слухались мене. А для цього зрозуміло, необхідно, щоб керівника поважали. Але заслужити повагу на це потрібен час, а мені ж сувора дисципліна необхідна вже з першого дня. Отже, міркував, поки почнуть поважати, слід добитись того, щоб мене, принаймні, боялись. Бо коли ще не поважатимуть Адміністративне ЗАВЗЯТТЯ і вже не боятимуться, то й слухатись не будуть. Підлеглі ж, вони як діти. Що ж треба зробити, щоб мене боялись? Для цього, міркував собі, необхідно відразу встановити відстань між мною і підлеглими. А як її встановити? Передовсім постарався б якомога рідше з'являтися перед масами, якомога менше розмовляти з ними. А якщо вже розмовляти, то тільки зверхньо, тільки про роботу, яку вони, на мій погляд, роблять недбало, тільки про їхні обов'язки, котрими вони нехтують. У такому от дусі. Одне слово, щоб при кожній моїй появі у них мимоволі виникав комплекс власної неповноцінності. А щоб уже довести спілкування з ними до мінімуму, я одразу повісив би на дверях табличку, котра б регламентувала години прийому. Звичайна, здогадувався я, знайдуться мудрагелі, що почнуть давати мені так звані дружні поради, робити зауваження. До таких слід буде застосовувати засоби персонального впливу, аж до звільнення з роботи. Щоб не були такі розумні! Це, безумовно, справить необхідне враження й матиме позитивний вплив на інших. Таким чином мені вдасться .добитися беззастережної слухняності і порядку. Перевірити на практиці ці свої теоретичні викладки мені не вдалося, бо ніхто поки ще не призначав мене ні начальником, ні директором. Ні навіть завідуючим. Але в ефективність своїх проектів я глибоко вірив. Однак нещодавно трохи засумнівався в них. І не лише засумнівався, а й почав думати, що вони могли б кінчитись блискучим провалом. Сумніви зародив колективний лист з Ужгорода, від працівників установи з інтригуючою назвою РВВ ВНДІПІ, котра при перевірці виявилась звичайним редакційно-видавничим відділом Всесоюзного науково-дослідного інституту патентної інформації. А сумні думки про неминучий мій провал виникли, коли я побував на місці та ознайомився з досвідом діяльності завідуючої тим РВВ Н. О. Зінзікової. Ніна Олексіївна Зінзікова, молода жінка і ще молодший керівник, діяла, власне, точно за моїми перспективними задумами. З підлеглими відразу почали розмовляти тільки, сказати б, басом. Коли заходила в кімнату, де працюють редактори, то усмішку на її обличчі можна було побачити не частіше, як сонце під час полярної ночі. І мова лише одна: «Спите тут усі, спите. А треба працювати». І табличку на дверях, як і я собі планував, теж повісила: прийом з особистих питань у такий-то день тижня, від і до. Причому приходити можна, попередньо записавшись у інспектора відділу кадрів, і тільки із завідуючим своєї редакції. А працівникам, скажімо, редакції випуску не хочеться іти на прийом зі своєю завідуючою С. Ю. Нікітіною, бо вони якраз хотіли розповісти про те, що Світлана Юхимівна буває і неуважною, і нетактовною. Та мало які бувають особисті питання. У тій же редакції, як і в інших, працює переважно молодь, недавні випускники вузів. У направленнях на роботу записано: забезпечити квартирами в приватному секторі. То вони, наївні, вважали, що як приїдуть, то…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"