Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №11 Сторінка 3

Перець 1981 №11 Сторінка 3. ПРЕСТИЖНИЙ ГОРЩИК Віковічний досвід людства досить переконливо свідчить, що ганятися за двома зайцями нерентабельно. Щоправда, точними статистичними викладками це твердження не підкріплюється, бо ретельного обліку вдалих і невдалих спроб ніхто не вів, але я звик вірити прислів'ям. Проте для декого народна мудрість не аргумент. То тут, то там окремі громадяни не утримуються від спокуси на власному досвіді переконатися, чи справді гонитва за двома зайцями закінчується тим, що ловиш об-лизня. І уявіть собі, дехто дечого добивається. Усі ви, напевно, знаєте, що вже не один рік від керівників підприємств важкої індустрії вимагається: сказавши «А», себто випускаючи засоби виробництва, вимовляти й «Б» вишукувати можливості для виробництва товарів широкого вжитку. І вишукують. Одні підприємства під оте «Б» випускають холодильники і складні побутові електроприлади, а іншим можливості не дозволяють стрибнути вище ЦВЯХІВ або прищіпок. Та й за це їм спасибі, бо в господарстві, як відомо, все згодиться. Є ще й третя категорія керівників, котрі ніби й кажуть оте «бе», бо не можуть не сказати, але цідять його крізь зуби так, щоб, з одного боку, їх у мовчанні ніхто не звинуватив, а з іншого, щоб голосових зв'язок не надірвати. От, скажімо, директор Запорізького заводу вогнетривких матеріалів М. П. Кабашний і головний інженер С. Т. Яланський тривалий час робили вигляд, що вказівка про збільшення випуску товарів народного споживання їх не стосується. Ось тут, показували вони на свої плечі, висять десятки металургійних заводів, яким до зарізу потрібна наша продукція. Хочете, щоб домни погасли? Але ж навіть такий гігант, як «Азовсталь», не соромиться випускати кришталь, заперечували їм. А ви б могли відродити гончарне ремесло. Не святі ж горшки ліплять. Гаразд, вишукаємо резерви, пообіцяли зрештою товариші Кабашний і Яланський. І таки вишукали. У липні минулого року на заводі з'явилася дільниця по виробництву товарів широкого вжитку. Святих на поміч не кликали, а призначили майстра, виділили йому на допомогу трьох робітниць і почали ліпити горщики для квітів. Аж по двісті штук за місяць. До кінця року випустили їх на... 550 карбованців, що становить... 0,000027 процента від загального обсягу виробництва. Щоб одержати оті 550 карбованців виручки, лише на зарплату робітницям і майстру витратили 2650 карбованців. Смішно, звичайно. Трохи навіть дикувато від усвідомлення того, що в епоху науково-технічного прогресу і суцільного госпрозрахунку доводиться оперувати такими цифрами. Але самі товариші Кабашний і Яланський, судячи з усього, спокійні і задоволені. Аякже! Що б там народна мудрість не стверджувала, а Микола Павлович Кабашний і Сергій Терентійович Яланський поки що тримають у кожній руці по зайцю: по-перше, ніхто їм не може закинути, що вони лишилися осторонь важливої справи, а, по-друге, самі вони не мають з тією справою практично ніякого клопоту. У крайньому випадку, можна буде знову показати на власні плечі і нагадати, що на них висять десятки металургійних заводів. Приблизно так і відповів мені головний інженер С. Т. Яланський, коли я поцікавився: чому б їм не запозичити досвіду у своїх земляків з Токмацького заводу металогосптоварів,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"