Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №22 Сторінка 7

(Народні усмішки, Вінегрет із Перцем)
Перець 1981 №22 Сторінка 7 - Народні усмішки, Вінегрет із Перцем. Хто з вас, товариші, хоче бути керівником? Так. Дякую. Прошу опустити руки. А тепер прошу піднести руки тих, хто може бути керівником. Гм... значно менше. Дякую. А тепер тих, хто переконався на практиці, що може керувати, прошу відійти наліво, а тих, хто дійшов такої думки чисто теоретично, прошу направо. Дякую. Таке опитування або, висловлюючись модно, референдум я провів подумки. І дійшов висновку, якого тримався й раніше: людей, які хочуть бути керівниками, набагато більше, ніж людей, котрі можуть бути керівниками. І друге: товаришів, які зважають, що вони можуть бути керівниками, теж помітно більше, ніж людей, котрі справді вміють керувати й пересвідчилися в тому на практиці. Провести цей уявний референдум мене якось мимохіть спонукала Ганна Степанівна Семенихіна, котра живе у затишному місті Самборі. І керує там міською інспекцією державного страхування. Організація ця кількісно невелика, робить зовні, можливо, й не зовсім помітну, однак дуже корисну роботу: страхує наше життя, здоров’я, майно від усіляких неприємних несподіванок. До цього Семенихіна працювала бухгалтером у відділі позавідомчої охорони УВС, іютім ревізором облвно. А наприкінці 1979 року керівні місцеві органи порекомендували її начальником інспекції держстраху. Висунули, отже, і невдовзі змушені були задуматися: а чи, бува, не поспішили з цим висуванням? Ні, ні, з цифровими показниками діяльності все було гаразд: інспекція, де працювало чимало досвідчених страхових агентів, як і до приходу Ганни Степанівни, так і після цього, з виробничим планом успішно справлялась. Задумалися тому, що до міськкому партії і до обласного управління почали сипатися скарги на нового керівника. Як відомо, у малому колективі різні плітки, чвари народжуються швидше і розпалюються бурхливіше, як у великому. Вміння керівника полягає, зокрема, і в тому, щоб створити таку атмосферу в колективі, аби ті чвари не виникали, а коли вже раптом виникнуть, то щоб у зародку їх пригасити. А невмілий сам включається в чвари, діє за принципом: розділяй і володарюй. На одного страхового агента якось поскаржились, буцім вона поводить себе аморально, тобто руйнує чужу сім’ю. Ганна Степанівна вирішила сама розібратися в цьому пікантному питанні. Розбиралась більш активно, ніж тактовно. В результаті всі працівники протягом значного часу не стільки страхували населення від пожеж, як Задивлялися на пожежу, що розгоряється у власному колективі. Іншим разом Г. Семенихіна дає вказівку страховому агенту, котра секретарювала на профспілкових зборах, негайно оформити протокол. Агент висловює здивування, чому цим питанням займається адміністратор, а не профорг. Керівник сприймає це як зухвалість і оголошує неслухняному й надто цікавому агенту догану. Стягнення, щоправда, згодом примушують зняти, але відчуття, що керівник виявляє свавілля, в колективі залишається. До інспекції приїжджають перевіряючі. По закінченні роботи Ганна Степанівна запрошує їх «на каву». Я свідомо (щоб не затягувати оповіді) проминаю тут питання про те, наскільки доречною виглядає та гостинність з боку господині. Тут про інше. Ганна Степанівна доручає підлеглому страх-а ген ту придбати пляшку коньяку до кави. Страхагент діє на за страх, а за совість, приносить і віддає коньяк. А Ганна Степанівна віддати агентові гроші забуває. За якийсь час Ганна Степанівна пропонує тому ж агенту, Любові Мицьо, і ще деяким віддати їй одержані грошові премії, вони, мовляв, потрібні для виготовлення якихось щитів. Дехто повернув, а Мицьо відмовилась. І ось за якийсь час вона перетворюється у персону нон грата, тобто в небажану особу. Г. Семенихіна вже відмовляється складати з нею трудовий договір на новий рік. Знову, щоправда, після відповідної вказівки зверху, договір було складено. І премії, забрані в декого на якісь щити, після того, як про це пішов поголос, начальниця повернула. Але ці факти авторитету Г. Семенихіної в колективі не підвищили. Скарги на неї, усні й письмові, надходили й далі. І от уже в міськкомі партії,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"