ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №09 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 09 / Сторінка № 7

Перець 1981 №09 Сторінка 7. ЯК МИША ПОРОДИЛА ПАПЕРОВУ Був я недавно в Ясногірській районній прокуратурі у службових справах. Прокурор молодий симпатичний юрист, загадково посміхаючись, спитав мене: Ви бачили коли-небудь живого аноніма? Я навіть мертвого, кажу, не бачив. Ось уже тридцять п'ять років працюю в «Перці», прочитав за цей час сотні анонімних листів, але жодного з авторів цієї чорної епістолярщини не бачив, як не бачив домовика чи відьми, про яких так багато говорено в народі й писано в художній літературі. Домовика я вам не покажу, а анонімника будь ласка. Ми тут одного якраз упіймали на гачок. Ну, валяйте, показуйте. Самі розумієте, шановний читачу, що ця зустріч нічого приємного мені не віщувала, але професійний інтерес узяв гору. Прокурор вийшов із кабінету й за хвилину повернувся, як я догадався, з тим самим загачкованим анонімом. Знайомтеся, сказав, усміхаючись прокурор. Це Іван Семенович Вернигора той самий анонімник, про якого я вам казав. Що мене вразило в першу мить, так це кричущий контраст між прізвищем і його носієм. Було в анонімові рівно стільки од вернигори, скільки може бути в рахітичному ублюдкові від Аполлона Бель-ведерського. Переді мною стояла майже карикатурна істота з тонкою довгастою мордочкою, увінчаною по боках великими прозорими вухами. Він був до того незугарний, що в мене склалося враження, на нього дивлячись, що народився цей суб'єкт ще в ту лиху годину, коли бог не вмів ні ліпити, ні живописати. Він чогось нагадував мені мишу. Так, так, мишу! І очі в нього були маленькі й олов'яні, як у миші, і щулився він так, як щулиться миша, коли вилазить із своєї темної нірки на сліпуче сонячне світло, і голос у нього по-мишачому писклявий. На моє запитання: де ви живете, де працюєте? мишоподібний суб'єкт пропищав: Пойнятне діло, в селі живу, а роблю старшим куди пошлють. А саме? Мишоподібний суб’єкт знову пропищав: Пойнятне діло, коли пашу, а коли гречку сію. Але мишоподібний суб'єкт, як вияснилось, попросту кажучи, бреше. З гречкою він має діло тільки тоді, коли смачно уминає гречаний куліш із шкварками, і зовсім не «наше», а тільки пише. Пише злобні брехливі анонімки на керівників місцевого колгоспу «Широкий лан» передового колгоспу району. Чому пише? А ви послухайте. Мишоподібний суб'єкт, як вияснилось, ніколи не відзначався особливим запалом до громадсько корисної роботи більше власною пасікою та присадибною латифундією опікувався, а про людське око в колгоспних сторожах числився. Та останнім часом зовсім на колгоспне виробництво рукою махнув. Навіть сторожувати покинув з головою у бізнес поринув. То медом та яблуками на ринку торгує, то купить десь по дешевинці крадений шифер і з свого ж сусіда злупить за нього втридорога, то ГОРУ НЕВИГАДАНА ІСТОРІЯ самогоноварінням промишляє. Не гребував і крадіжками. Якщо десь щось у колгоспі погано лежить, неодмінно до своєї цегляної, шифером критої «нори», потягне. Попадеться зерно потягне зерно, попадеться сіно потягне сіно, попадуться цукрові буряки потягне буряки, благо з них міцний самодрай вариться, а цей диявольський напій завжди в ціні буває. Але все має свій початок і свій кінець. Урвався, нарешті, терпець у колгоспних керівників і вони суворо-пресуворо попередили мишоподібного суб’єкта: Або... або! Або перестань паразитувати, або кінчиш кутузкою. Час за розум братися. Годі! Але мишоподібний суб'єкт взявся не за розум, а за…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"