Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1981 №24 Сторінка 12

(Гуморески, Байки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1981 / № 24 / Сторінка № 12
Журнал Перець 1981 №24 Сторінка 12 - Гуморески, Байки. ІСТОРІЯ ( його -Д ПАЛІННЯ ГУМОРЕСКА Років вісім тому, як зараз пам'ятаю, я зібрався провести переддень Нового року на італійський манір. У цей день практичні італійці викидають через вікна непотрібні речі, і я теж вирішив позбутися зайвого мотлоху. Для початку я жбурнув старовинне дідівське крісло. Замість глухого удару, як і слід було чекати, почувся дзвінкий лемент: Су-сі-де! Егей, сусідеї Я висунувся з вікна. Очікувально задерши голови, внизу тупцювалися кілька сусідок та сусідів. Мужчина в широких штанях повторив: Кидай ще одне. Навіщо воно вам? здивувався я. Для симетрії, пояснив він. Обставляю свою квартиру у стилі ретро. Крісел більше немає, вибачився я. Можу запропонувати віденський стілець і стару шафу у непоганому стані. Він надувся і, навіть не подякувавши за рідкісний трофей, пішов до себе меблюватися. «Три мушкетери» знайдуться? замовив сусід в окулярах. Мушкетери, звичайно, знайдуться, сказав я, але вони у такому стані, що їх залишилося тільки два. Не рахуючи гвардійців кардинала. Та нічого, кидай, погодився він. За мушкетерами, згідно з розвитком сюжету, послідували «Двадцять років по тому» і «Віконт де Бражелон». Знахабнівши остаточно, цей бібліоман для комплекту вициганив у мене книжкову полицю виробництва часів Людовика XVI. Замовників з вишуканим смаком ставало все більше й більше. Дамі з третього поверху більше від інших авторів подобався бордовий Драйзер, а бабуся Федулівна потягла до себе зеленкуватого Джека Лондона. Письменники і поети всіх кольорів розійшлися в одну мить. На щастя, не всі віддавали перевагу художній літературі. Вся в борошні сусідка простягла до мене руки: А сита, хлопче, випадково не знайдеться? Тримайте, віддав я їй. Вона запросила мене на майбутній пиріг. Замовлення сипалися знизу, як із рогу достатку. Швидко, але без метушні, я кидав все, що траплялося під руки. На жаль, мої можливості були дещо обмежені. Дідуганові, який замовив грамофон з музикою минулого сторіччя, довелося роз’яснити, що у мене не виставка-продаж. Він пообіцяв, що буде скаржитися. Тільки дівчину з першого поверху старі речі, мабуть, зовсім не цікавили. Мені дуже сподобалася її скромність, не кажучи вже про інше. Вона запитала: Що ж ви зупинилися? Продовжуйте. Більше нічого нема. Хіба? посміхнулася вона. А ви? Я?! мало не випав я з третього поверху. Так, ви. Стрибайте. Нічого проти не маю, завагався я, але, відверто кажучи, трохи боязко. Адже я ще трохи потрібен самому собі. Неодружений мужчина, заперечила вона, "кому на світі не потрібен, навіть самому собі. Зовсім зайвий у господарстві предмет, від якого гоеба позбуватися якомога скоріше. Ну, стрибайте мерщій, підставила вона долоні. Я виліз на підвіконня, за одну секунду пригадав усе своє парубоцьке життя, заплющив очі і стрибнув у безодню. Спускався я на крилах…
 Гуморески  Байки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"