ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №19 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 19 / Сторінка № 7

Перець 1981 №19 Сторінка 7. Літературна пародія І ДУША МОЯ МАЛА! Зима така, аж тьохка солов'ями. То сніг дозрів, співа під каблуком. А тітка моркву набирає з ями, Ще й пригощає яблуком... Вікно. Верба. Заснула сіножать... А на ранеті все віщує просинь Синиця, як душа моя мала... (Михайло СИЧ, вірш «Зима така із збірки «Яблунева дорога»). Іду, віршую, граюся словами. Оце ступну співа під каблуком. В мелодію вслухаюсь між римами. Ще й пригощаюсь яблуком! І хоч душа мала, немов синиця, В ній тьохкають січневі солов'ї. Тут повно дум, тут. сіножаті спиться. Бо не гуркочуть трамваї! Петро ПІДКОВА. Як би ви, шановний читачу, реагували, якби замість замовленого в ательє халата вам раптом пошили штани? Наприклад, директор Муровано-куриловецького комбікормового заводу Б. Р. Дзюбак був дуже задоволений, коли замість замовлених для робітників халатів та іншого спецодягу пошили йому не лише штани, а й костюми. не тільки не заперечував, а, навпаки, вимагав, щоб шили йому усе це саме з дорогих тканин. А за прикладом директора таким же родом ДАЛИ ПЕРЦЮ! по кілька пар брюк та костюмів пошили собі і його вірні помічники: головний бухгалтер заводу Стебницький В. Д., головний інженер Бандель Л. П., головний механік Кагляк А. М. Про отакі дивні речі розповідалося в замітці «У чужих штанях* (№5 журналу). Завідуючий сільськогосподарським відділом Вінницького обкому Компартії України тов. Лу- ценко на цей виступ Перця відповів, що вказані факти відповідають дійсності. За грубе порушення фінансової дисципліни бюро Мурованокуриловець-кого райкому Компартії України притягле до партійної відповідальності Дзюбака Б. Р., Банделя Л. П., Кагляка А. М. та завідуючого складом Процкова Б. І. Директора заводу Дзюбака Б. Р. та головбуха Стебницького В. Д. з їхніх посад звільнено. Збитки повністю відшкодовано. ПРИНЦИПОВІСТЬ з ПІДТЕКСТОМ Лист сорока восьми мешканців будинку № 37 по вулиці Новомістинській, що майже в самому центрі Сум, викликав у мене жагуче бажання зробити так, щоб совість справді могла гризти, і прищепити цю рису всім без винятку керівним будівельникам та відповідальним особам, причетним до підписання актів про здачу в експлуатацію будівельних об'єктів. Самі знаєте, скільки написано фейлетонів про будинки-напівфабрикати; про ультракоротку пам’ять керівників будівельних організацій, котрі, заполучив-ши бажані підписи в актах, тут же забувають про свої обіцянки; про довірливих членів приймальних комісій, які, клюнувши на ті обіцянки, тут же лізуть на гачок вдруге і втретє. Ну, з будівельниками все зрозуміло: у них строки, їм потрібні переможні реляції, премії, прогресивка. Але чому дає себе постійно дурити замовник? Мені доводилося чути таке пояснення: замовнику, мовляв, нікуди діватися. Принциповість при підписанні акта в ніч з тридцять першого грудня на перше січня вилазить, як правило, боком: якщо не «закрити» об'єкт, кошти вважатимуться неосвоєними і можуть вислизнути з рук, бо розгнівана вища інстанція, котра тими коштами розпоряджається, може не виділити на наступний рік нічого або виділити їх, як кіт наплакав. Це раз. По-друге, розлютований генпідрядник, якому замість премій, прогресивок та моральних винагород перепало на горіхи,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"