ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №03 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 03 / Сторінка № 3

Перець 1981 №03 Сторінка 3. Коментарі поетичні про справи прозаїчні РАДІТИ ТРЕБА «Три роки обіцяють нам будівельники, що от-от закінчать спорудження водогону. Та, як кажуть, обіцяв пан кожух... У самому центрі селища розрита траншея. Дощі розмили її і перетворили на болото, через яке ні проїхати, ні пройти. Що буде, коли есе те замерзне?» (З листа Ю. Родякіна з смт Петропавлівки Дніпропетровської області). На запитання це «зимове» Можлива відповідь одна: А буде КОВЗАНКА чудова! Зима ж надворі, Не весна. Тож діставайте ковзани, І з них не сходьте до весни! ЩАСТЯ НА ПРОЦЕНТИ «Нам, продаж здавалося б, пощастило: надійшли в дефіцитні цвяхи малих і середніх роз-вигляді «Побутового набору цвяхів» (продукція херсонського заводу «Металіст»). Та от біда: в кожен набір якась нечиста сила на заводі досипала понад десять процентів домішок усякого непотребу. Розрахунок у відправників, певне, був простий: ніхто з «ощасливлених» покупців не помітить того сміття...». (З листа Р. Тарана з м. Івано-Франківська). Є люди, які в принципі не глухі, але не сприймають окремих звуків. Один, наприклад, маючи цілком нормальні органи слуху, не чує, проте, голосної арії цвіркуна, інший не вловлює цвірінькання горобця і так далі. Є підстави гадати, що керівники Полтавського відділку Південної залізниці теж страждають на отакий слуховий недолік. В усякому разі, екіпажі локомотивних бригад абсолютно у цьому впевнені. ...Мов змилений кінь, важко дихає тепловоз. Позаду кілометровий хвіст товарних вагонів. З далеких мандрів повернувшись, важковаговик вилискує трудовим потом чорнющим липким мастилом. Усім своїм виглядом трудяга-локомотив аж проситься під теплий душ. Здавалося б, що простіше давай, поганяй до механічної мийки, яка є у кожному депо, певна річ, і в Полтаві. На її будівництво тут не поскупилися, знайшли гроші й на утримання обслуговуючого персоналу. Але хтозна-кого банять на тій механічній мийці. Бо тепловози гасають, як правило, нечупарні, замурзані. Після такої мийки машиністи обережно, мов по крижаному катку, ступають по стрімкому і такому липкому трапу. Ганчір’ям ретельно витираючи поручні, просуваються сторожко, повільно. П’ядь за п’яддю долаючи шлях до робочої кабіни, нетихим словом згадують тих, хто постачає їм напівзотліле клоччя. Але тих сумнівних компліментів не чують ні службовці, ні, тим паче, керівники локомотивних депо Полтави і Гребінки. Відпочивши у Полтаві, гребінківські машиністи самовіддано ведуть довжелезний состав і підбадьорюють себе: То не смертельно, якось допхаємося додому й на брудному тепловозі. Але незабаром поміняємося ролями з машиністами депо Полтава ось тоді й вони закукурікають. Справді, їхні полтавські колеги, котрі приводять свої важковагові состави до Гребінки, почувають себе тут не вельми затишно. Якщо для тепловозів тут є усе, що тільки їм забажається, і вода, і мастило, й пісок, то для перепочинку машиністів відведено приміщення, де... працюють постачальники місцевого депо. Гостювання, яке заважає роботі господарів, триває доти, аж поки вимушеним квартирантам не гукнуть: Состав для поїздки в Полтаву готовий! Прошкують машиністи до свого важковагового й укотре голосно міркують: І ось так майже двадцять років! Скільки можна тулитися в приймах у постачальників! Чи ж не…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"