Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №05 Сторінка 5

Перець 1981 №05 Сторінка 5. Ужгородський вокзал. Біля вхідних дверей стоять трос усі на доброму підпитку. Один тримає в руках чемодан. ЧОЛОВІК ІЗ ЧЕМОДАНОМ. М-так, братці, заздрю я вам, щасливі, що живете в такому чудесному місті. Хоч сам я одесит, але тільки випадає командировка з радістю їду сюди... Ану вийми, Сашок, пляшчину, оту, що прихопили, пустимо її по колу... Ні, ні, першому дай Вікторові Михайловичу, ми з тобою прості люди, а він, як-не -як, керівна фігура... Ось так. Тепер, УНІКАЛЬНИЙ І НАЙКРАЩИЙ... Сашок, хлисни і мені залиш. Так от, братці, подобається мені ваше місто своїм унікальним медвитверезником. Скажу відверто, багато чого я бачив на світі, а такого витверезника, як в Ужгороді, не зустрічав... ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ (дожовуючи плавлений сирок). Правильно, Ан тоновичу. Який там душ, який кабінет профілактики з плакатиками, діа- грамками... САШОК. А кінофільми! Як зараз пам'ятаю: перший раз, коли туди трапив, показували документальну стрічку «Зайва чарка», другий раз «Гір кі уроки», а втретє «Алкогольний психоз»... ЧОЛОВІК ІЗ ЧЕМОДАНОМ. Ех ви, «плакатики», «психоз» таке й у інших витверезниках є. А мистецтва, а музики немає. Пригадуєте, як нас улітку забарабали? САШОК. Це після того, як ми по дві пляшки сухого впекли і півтори літряги «екстри»? ЧОЛОВІК ІЗ ЧЕМОДАНОМ. Так, так. Нас тоді разом і привезли спец-машиною. Так от, пам'ятаєте, як у сусідній кімнаті нову пісню заспівали? І яку пісню в такому, знаєте, мажорно-ліричному плані... Дуже схви лювала вона нас. Увесь витверезник підхопив. Я ще баритонову партію вів спершу в октаву, а потім у терцію до тенорів... САШОК. Точно, Антоновичу, в терцію до мого голосу, коли я фермато верхнє «сі» брав. ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ. Та й на я, хлопці, тоді підсобив: пригадуєте, як своїм профундо-басом узяв соль малої октави? ЧОЛОВІК ІЗ ЧЕМОДАНОМ. А може, братці, давайте ще одну пляш- ку пустимо по колу і на прощання заспіваємо? Пустили. Заспівали. Під'їхала спеціальна машина. Посадили. Повезли. Той, що з чемоданом, сказав ще: «Хоча й квиток на поїзд пропадає, зате їду у найкращий витверезник і підвищу там свій музично-естетичний рівень». Співали хлопці і в машині. Грамотно, злагоджено. Хто вони такі, не має значення. Може, командирований із одеського об’єднання «Елеватормін-буд» М. А. Кліопа, який тричі мину- лого року побував у витверезнику; може, робітник ужгородського механічного заводу О. С. Михайловський, котрий стільки ж разів «завітав» у згаданий заклад; а можливо, й начальник господарського цеху заводу побутової хімії В. М. Гойда... Зрештою, не виключено, що то були й не вони, а котрісь із їхніх «колег»…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"