ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №21 Сторінка 9

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 21 / Сторінка № 9

Перець 1981 №21 Сторінка 9 - Гуморески. ВАТАЛКА з Матвієм все журяться та й журяться: один син у них, одна надія на продовження роду, а невістки нема. Живуть поблизу міста, хату таку відгро-хали, що ого-го, господарство розвели, а кому все це лишиться, як син уперся ніяк женитися не хоче. Сину, женись, якось, уже не перший раз, мовила Наталка. Женюсь, мамо, зовсім несподівано пообіцяв син, від чого у матері аж серце зайшлося. А вже знайшов? Покохав? Знайшов. Хто ж вона? збуджено запитала мати. Ангел, навіть без тіні іронії сказав син. Не дурій! Я вам правду кажу, підтвердив син. Це прізвище у неї таке, Ангел. Звідкіля ж вона? поцікавилася мати, переборюючи тремтіння в голосі. Біда, як син не одружується; ще більша, як жіночку не таку, як треба, візьме. Вона, мамо, із сфери. Щось таке верзгш, розсердилася мати. Нічого не верзу. Вона із сфери обслуговування. Та нехай уже,- махнула рукою мати. Аби тобі жінкою гар-'оз була, а нам невісткою. Та й помічницею. Бг з бгтеком ми вже скоро не зуміємо господарство вест»!. Добре, л'.а»*о. Ось у вихідний і привезу вам, заспокоїв син. Матвію, ти ж тут дивись, а я до міста1 наказала чоловікові Наталка. Сього-того накуплю та й додому, треба ж підготуватися, щоб усе як слід. На базарі побула Наталка, дещо продала та й до магазину побігла. У чергу стала. А в голові все невістка та невістка. Це ж тепер спробуй догодити. Колись невістка годила свекрусі, а тепер он як усе перевернулося. Колись, бувало, до схід сонця встань, пізно ляж, а цілий день спини не розгинай. А свекор і свекруха ще докоряють, що хліб даром їси, що посаг поганенький батьки дали. А жити треба було. Яку ж то син приведе? Хоча б лагідну, хоча б слухняну та скромну. Що ви, тітко, замислились, ніби мільйони підраховуєте, беріть уже! кинув репліку хтось за спиною. Стрепенулась, заспішила Наталка, щоб людей у черзі не затримувати. Чого стоїте, мене не бачили?! докинула й дівчина з-за прилавка. Зваж мені, дочко... розкрила рот Наталка. Чек! Я виб’ю, ти мені зваж, відклади, розгубилася Наталка. Буде чек, тоді й зважу, блиснула зеленими стрілками очей дівчина у білому халаті, у білій накрохмаленій шапочці. Я стільки простояла вже, мовила Наталка. Я теж не сиджу, а стою! кинула дівчина колючу репліку. Так ти ж молоденька, гарненька, ласкаво так 0000000000000000000000000000000000 4.1 . В Мінського Треба ж було друга відвести додому. А його жінка 64 дужче, ніж ги... ГУМОРЕСКА задобрювала Наталка. А я гостю чекаю, невістку майбутню. Треба пригостити. Не сюсюкайте, давайте чек! А там кого хочете, того собі й приймайте! Та зваж, будь ласка! Це вам не базар! Хто там далі? гаркнула дівчина, спопеляючи злим поглядом Наталку. Ой, дівчино! Не можна так грубо! вирвалось у Наталки. Та тебе ж ніхто заміж не візьме, таку злюку! ВізьДе, засміялася зеленоока. Хіба дурень який, кинула Наталка, поки-даючи йергу. Ха-ха! На дурня й розраховую, засміялася дівчина, сподіваючись на підтримку свого жарту. Та вже відпустіть жінку! почулося в черзі. Вона й справді стільки простояла. Після такої образи нізащо! сердито мовила дівчина, орудуючи довжелезним ножем. Нехай ще раз постоїть! Іде додому Наталка, і такий їй жаль. За ту образу, за обиду. І чого вони такі злющі, ось ці молоді? Батьки зодягають, батьки взувають, на посаг їй стараються, а вона аж сичить від люті. Гарна дівчина, хоч води з лиця напийся, а розсердилась, геть її перекосило. І це ж приб’ється…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"