Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1981 №21 Сторінка 7

(Народні усмішки, Вітаємо ювілярів)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1981 / № 21 / Сторінка № 7
Перець 1981 №21 Сторінка 7 - Народні усмішки, Вітаємо ювілярів. ГВітаємо ювіляра! Письменника Івана ЦЮПУ з його першим сімдесятиліттям. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА До Катеринополя нас привів лист одного з пасажирів. Приїхавши, цілком і, як кажуть, повністю переконалися, що дописувач не збрехав. Автостанція похила, низенька халупка-рукавичка. Протягом дня в тій «рукавичці» перебуває близько трьох тисяч пасажирів, а кімнати матері й дитини немає, відсутня камера схову, працівники туляться один біля одного, ніде перепочити водіям. Одне слово, приміщення не відповідає елементарним автосервісним умовам. Працівники, разом із шоферами, розповідають, що вже кілька разів виділяли кошти на будівництво нової станції, але так і не спорудили її. Кате-ринопіль райцентр неодноразово розформовували й приєднували то до Шполи, то до Звенигородки, то до Тального, і метикуваті начальники тих автостанцій перехоплювали кошти... Тепер, кажуть, начебто начальник Черкаського об'єднання автостанцій В. П. Іваниця твердо пообіцяв виділити кошти катеринопільцям. Але оскільки такі обіцянки були й раніше, то їм уже мало хто вірить... Походили ми у тій автохалупі й довкола неї, похитали головами, посміялися. Розвеселили нас саморобні оголошення на деревах. Згодом пересвідчилися, що таких малограмотних папірців на парканах, стовпах і деревах у Катеринополі є та й є: «Здається квартіра для халастьіх (девочек)...» «Продайоця новий мотоцикл. Ціна договоримось...» і т. д. Оці безпритульні папірці й показали, що в райцентрі немає офіційної дошки оголошень і що начальник комбінату комунальних підприємств Б. Г. Мельниченко не дуже турбується, щоб вона й була. З олівцем по Катеринополю т »і --- .1 Мініатюри на теми літератури ТАКИ ПРОПХНУЛИ! Як на Парнас його пропхнули, Впливові друзі аж зітхнули. СПІВАВТОРИ Талановитий пробивного В співавтори узяв собі І добре діло йде у нього... У них точніше, далебі. РОЗВАЖЛИВИЙ КРИТИК Писав лише про видатних І грівся в славі коло них. Вирішили в готелі не зупинятися, а подалися до давнього приятеля Петра. Він нерідко навідувався в Київ і не раз обіцяв запросити до себе, але так і не запросив, мабуть, забувся. Відшукали на вулиці Ювілейній двоповерховий будинок № 6, заходимо в квартиру. Петро саме ремонтував керогаз на кухні. Кинувся обнімати нас. Чого це ти з керогазом возишся? питаємо. Он же газова плита є. То все для годиться, махнув рукою господар. Ми вже тут сьомий рік живемо, а газу й досі не підключили. Ванна та туалет теж не діють. Води не підвели, каналізації немає, так ми мешканці вісімнадцяти квартир перетворили ці приміщення хто на що: на комори, фотолабораторії... Куди лише не писали, хто нам тільки не обіцяв і колишній голова райвиконкому Микола Филимонович Пампуха, і теперішня Галина Петрівна Олешко, а толку ніякого... А де ж ви купаєтесь, у баню, мабуть, ходите? Немає в Катеринополі бані, обіцяють збудувати... Ну, скажімо, влітку, підбадьорюємо господаря, можна і в річці чи у ставку покупатися. Але Петро тільки скрушно похитав головою. Ставок у нас і справді чудовий, але береги його заболочені, заросли очеретом. Правда, кажуть, ніби голова селищної Ради Спільниченко обіцяв упорядкувати пляж піску завезти, грибки спорудити. Але так воно обіцянкою і залишилось. А в річці Гнилому Тікичу страшно купатися... Чому? Як випустить наш молокозавод відходи, то сморід заповнює весь райцентр, а річка перетворюється на стічну канаву. Причина така: Катеринопільсь-кий молочний завод скидає відходи у відстійник, і ті відходи щоденно повинна забирати спеціальна машина. Але директор Тальнівського молочноконсервного комбінату, якому підпорядковується наш завод, Ніна Пилипівна Гаврилова, тільки обіцяє виділяти машину й частенько забуває про свою обіцянку. І тоді смердюча рідина проривається в річку... Та бог із ним, із купанням, махнув рукою господар, мене інше мучить: оце ж дружини немає, керогаз несправний, не знаю, чим вас і пригостити... Ходім у кафе, запропонували йому, не в пустелі ж ми живемо. Але дай, будь ласка, напитися: он у тебе сифон для газованої води... То теж для годиться, посміхнувся Петро. Хоч у Катеринополі й стоїть біля мосту ларьок із написом «Зарядка сифонів», але сифонів там не заряджають уже два роки. Зверталися до Дмитро СОЛОДКИЙ. голови райспоживспілки Надії Костянтинівни Бойко, то вона тільки обіцяє... У кафе, що на центральній вулиці, не пообідали.…
 Народні усмішки  Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"