Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1981 №13 Сторінка 3

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1981 / № 13 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1981 №13 Сторінка 3 - Гуморески. Мал. В. ЧМИРЬОВА ГУМОРЕСКА А Петренко принциповий. В особистих справах дзвонить тільки з таксофону. Зайшов до Микитюків. Молотка позичити, бо в своєму ручка відламалася. До кімнати ступив, глип: Ліда, геть зігнута, по килимові цибає. Аж перелякався, бо ніколи й не подумав би, що вона таку позу може прибрати. Пробачте, стрепенулася, поправляючи зачіску. Сірники розсипала, збираю ось. Аж у голові запаморочилось. А таки й запаморочиться, погоджуюсь, бо разів зо тридцять, мабуть, треба зігнутися, щоб до єдиного сірничка зібрати? Еге, тридцять, а п'ятдесят не хочете? каже Ліда і вся аж поплямилась від натуги. То це ж як повна коробочка? питаю. А я завжди тільки повну й розсипаю, каже Ліда, бо як розсипати тільки половину, то це нічого не дасть. То це ви навмисне? здивувався я, зиркнувши на зніяковілого Микитюка. Навмисне, ясна річ, посміхнулася Ліда, підкидаючи в руці сірникову коробочку. Для чого? зробив я великі очі. Фізкультура! кинула хазяйка ефектне словечко. Я стенув плечима, бо ще ніколи, правду кажучи, не бачив таких фізкультурних занять. Я розсипаю коробочку сірників, а тоді визбирую по одному, охоче пояснила мені сусідка, як першокласникові. Тільки й тут існують свої правила: ні в якому разі не можна згинати ніг у колінах, не можна й присідати. Тоді на тіло припадає велике навантаження. Що ж це дає? все ще не розумів я затії з сірниками. Багато дає. А головне ожиріння знімає, трохи сором'язливо глянула на свій живіт Ліда. Чимало скинули? глянув і я на огрядну фігуру. Як бачите, ще не багато. А давно займаєтесь фізкультурою? Ну, ось цією, сірниковою? Уже більше року, відповів за дружину Микитюк і безнадійно махнув рукою. По вас, Лідочко, не помітно, осмілів і я, можливо, то вигадки, а не вправи? Краще б уже, як то деякі люди роблять, бігали по кілометрів п’ять-десять... Що ви! запротестувала Ліда, уже відсапавшись від недавнього нагинання. Бігати соромно. Та й де тут розженешся: ні парку поруч, ні подвір'я путнього. А те, що ніяк не схудну, то, видно, в ритм не ввійшла, не пристосувалася. Доки зберу сірники, то так втомлююся, що прилягти охота. А приляжу одразу засинаю. А може б, вам на роботу влаштуватися? мовив я, шукаючи підтримки у Микитюка, гарного і лагідного чоловіка Ліди. Куди там із моїм серцем та на роботу! замахала руками Ліда. Десять кроків швидше ступлю, і вже б'ється, як пташка…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"