Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1981 №18 Сторінка 5

Журнал Перець 1981 №18 Сторінка 5. Кращий із кращих У Самборі на Галичині ім'я кооператора Петра Івановича Урбана оточене не меншим ореолом романтизму, ніж шляхетної панночки Марини Мнішек, яка у тутешньому костьолі загнуздала у чоловіки котрогось із лже-Дмитріїв. Не беруся твердити, котрого саме, бо й самі самбірчани мають з цього приводу різні версії. Воно й зрозуміло афері кілька сот років минуло, зі свідками шлюбу, як сказав би інспектор місцевої міліції, тугувато. Але то давнє діло. Познайомимося ліпше з Петром Івановичем, нашим сучасником, службовцем, конкретніше головою правління Самбірського районного споживчого товариства. З точки зору керівництва Львівської облспоживспілки, Урбан торговельник, яких мало. Людина поважана, гідна і всебічно достойна. Додамо ще від себе: добре знана, не якийсь там лже-Дмитрій. Хоча, між іншим, у місцевої міліції і про нього з інформацією тугувато. Але про те потім. Не будемо забувати назви цієї розповіді: кращий із кращих це про Петра Івановича. Справді-бо, багато встиг зробити голова для своїх пайовиків. Там за його керівництва магазин новий відкрили, а там старий закрили, в одному місці «Смерічку» при дорозі спорудили, а в іншому ще кращу «Берізку» посадили. І все зроблено гарно, добротно. В окремі, особливо устатковані і обладнані, зали «нереєстрових» відвідувачів навіть і не пустять, мовляв, оцінити не зможуть, насмітять лишень. Ну, то, звісно, для бенкетів, чого, справді, пхатись? Але ось після трудів праведних у зодчій натурі Петра Івановича намітилася якась нова лінія. Самбірчан дещо здивувала історія з килимами. Подумати тільки: добродій Урбан неприпустимо помилився продав інвалідам, ветеранам Великої Вітчизняної війни лише 78 квадратних метрів килимових виробів із майже 4 .тисяч, які у нього були! Справді, малувато дістали ті, хто має певні пільги, і дуже достатньо ті, хто має якісь інші переваги. Як відзначили ревізори, «це сталося тому, що черговість отоварення заяв порушується самим головою райСТ т. Урбаном». Потім не раз траплялися інші прикрі помилки, які свідчили про те, що голова не шанує всього розмаїття правил нашої торгівлі. Свого часу завідуючий магазином у селі Бабйному В. В. Стру-бицький зробив добрячу розтрату. І що? Нишком покрив її і з орбіти не злетів став товарознавцем, потім завідуючим складом. У магазині «Колосок» (у цьому будинку, до речі, робочий кабінет П І. Урбана) розтратили понад 10 тисяч карбованців, і т. ін. Традиція порушень міцніла. Тим часом авторитет П. І. Урбана у керівних торговельних сферах. . теж міцнів. Відзнаки чергувались із заохоченнями. Щоправда, за непорозуміння з килимами голова дістав на бюро міськкому партії догану, але, мабуть, зовсім не налякався. Не встиг охолонути цей документ, як Петро Іванович провів ще масштабнішу операцію з товарами підвищеного попиту. Кілька посланців голови відбули з насиджених місць шукати у білому світі дуже дефіцитного шиферу. А в обмін на покрівлю взяли дуже непопулярні у Самборі м'ясні консерви, або, як висловився Петро Іванович (подумати тільки!) неходові. «Неходовий товар» зробив своє діло. У Кімовську Тульської і в Ржеві Калінінської областей знайшовся шифер тринадцять з половиною тисяч листів. Не прикидайте, скільки ними можна…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"