ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №01 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1982 / № 01 / Сторінка № 5

Перець 1982 №01 Сторінка 5. СВОЯ ЛЮДИНА Ковбасинського боялися й поважали. Ковбасинсь-кого любили і зневажали. Для одних він був своєю людиною, для інших чужою. Для одних суворим вітчимом-наглядачем, безсоромним здирником, а для інших покірним телятком, втіленням порядності й чемності. Хто його поважав і любив, для кого він був своїм, скажу пізніше, а зараз про тих, хто його боявся й зневажав: водії Броварської автоколони №4 виробничого автотранспортного об'єднання Київської облспожнвспілки. Тобто ті, хто безпосередньо підкорявся, бо він був не просто собі Ковбасинський, а начальник згаданої автоколони. А якщо точніше повновладний хазяїн з гендлярсько-хабарницькими замашками, бо вважав колону не державним підприємством, а власною вотчиною і діяв за принципом «хто дасть тому моя милість». Добровільно, звичайно, ніхто не давав, тож весь час доводилося нагадувати-підганяти, нездогадливим розтлумачувати, а деяких і провчати, щоб знали, хто такий Анатолій Іванович Ковбасинський. При цьому у виборі лексичних засобів начальник не дуже делікатничав; нащо вже водії хлопці до всього звиклі, і ті з подиву роти роззявляли, чуючи від керівника три- й чотириповерхові вислови, од яких вуха в'янули... Хоча скажу: нецензурщину він дозволяв собі тільки в розмові з підлеглими, а коли їхав до Києва, то там особливо перед начальником автооб’єд-нання Сергієм Олександровичем Розум’яком чи головним бухгалтером Іваном Омеляновичем Би-ковцем був тихше води й нижче трави, а його ввічливості й галантності позаздрив би, мабуть, найвишуканіший іспанський гранд чи французький граф із надвірних короля Філіппа. Так от, вийшов якось із ладу двигун у автомашині М. І. Галицького. Звернувся він до свого начальника. Ковбасинський спершу загнув матюка («Тра-та-та!..»), а потім змилостивився й каже: «Гони двадцятку матимеш новий двигун». Галицький покрутився-покрутився й змушений був дати... Ковбасинському, видно, така форма приробітку вельми сподобалася, і коли через деякий час Галицькому треба було відправити автомашину в капітальний ремонт, зідрав з нього тридцятку. А далі пішло-поїхало... Стягнув шістдесят карбованців з водія М. Ф. Пономаренка, сотню з А. М. Тонкого, п’ятдесят п’ять з П. А. Волощенка, двісті із В. П. Степанюка... Правда, з цим вийшла накладочка, яка дуже обурила принципового керівника. Сте-панюк дав не двісті, як з нього вимагалося, а на карбованець менше, і начальник, крім традиційного «тра-та-та», обізвав водія нахабою й непорядною людиною, та все нагадував йому про той карбованець. Нагадував і водію О. М. Мироненку. Цьому, щоправда, не про гроші. Мироненко попросив начальника закріпити за ним іншу машину. Ковбасинський пообіцяв, але за умови, якщо шофер роздобуде чорної ікри. Метнувся Мироненко сюди-туди, дістав дефіцитного делікатесу. Ікра, мабуть, була смачною, бо через тиждень підходить Ковбасинський знову, дає ту ж саму півлітрову банку й каже: «Наповни її». Мироненко банку взяв, але ікри не приніс, бо свого підсобного…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"