ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №23 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1982 / № 23 / Сторінка № 11

Перець 1982 №23 Сторінка 11. Мал. Ю. СЕВЕРИНА Село. В сільраді голова, сердитий на похмілля, сидить, куняє за столом з нудоти та з безділля. Тим часом двері тихо рип! Ввійшла якась небога; вклонившись, стала віддаля, аж там, біля порога. Тобі чого?.. Куди прийшла? Чого без спросу вдерлась? Тут діла повна голова, а ти й собі приперлась. У жінки сльози на виду: Корівку в мене вкрали... Корову?.. Завтра заяви, бо м-ми... з-за-бас-ту-ва-ли. їжте на здоров’ячко, товаришу ревізоре, харчі не з їдальні домашні! ТІ САМІ ГОСТІ В ТУ САМУ ХАТУ Та як же завтра? Брат казав, Щоб неодмінно зразу. Я не посміла б і прийти Без братнього наказу. КЛЮЧІ ДО СЕРЦЯ ТОВАРИША ДРАБИКА Який же в д'явола там брат? Хіба ми з ним знайомі? Та брат... Отой, що голова В районі, в виконкомі. Великий гуркіт пролунав одного дня напровесні цього року в бухгалтерії радгоспу «Кременчуцький». Позаяк дутих цифр у радгоспних звітах не було, а тому й вибухнути вони не могли, робітники і службовці, які були на той час у конторі, перелякалися не на жарт і, переконані, що не інакше як у вікно ввірвалася якась оскаженіла кульова блискавка, чимдуж помчали рятувати своїх бухгалтерів. Однак бухгалтери виявилися живими і неуш-кодженими, тільки були вони усі у дуже стресовому стані. Гуркіт уже вщух, лише на одному із столів сам собою стрекотів старенький арифмометр, але й він замовк, коли головбух нарешті отямився і сказав йому: «Та заспокойся нарешті...» Тут же з'ясувалася й причина переполоху. Нею виявилися зовсім нові конторські шафи, щойно придбані радгоспом і ранком встановлені у кабінеті. З усіх п'яти шаф водночас зірвалися дверцята і в десять дверних сил гримнули об підлогу. Гримнули, завдавши дошкульного стресового удару людям, арифмометрові і, як перегодом помітили, кактусові, поставленому на одну із шаф: він посивів... Коли нарешті усі заспокоїлись, радгоспний головбух А. Циб сів за стіл і, з огидою позираючи на розвалені шафи, написав Перцеві гнівного листа про бракоробів із Гусятинського філіалу Микулинецько-го виробничого об'єднання по меблях та деревообробці Тернопільського облмісцевпрому. Перець солідарно поділив огиду і гнів головбуха, а поділивши, опублікував його лист у № 10 свого журналу. Минуло кілька місяців немирного співіснування бухгалтерів із потворними шафами, і от на ім'я А. Циба надійшла з Тернопільської області невеличка посилочка, у якій виявилися ключики невідомого призначення. А ще за тиждень прийшов на Полтав- щину з далекого Гусятина лист такого змісту: «Гусятинський філіал Микулинецького виробничого об'єднання по меблях та деревообробці повідомляє, що Ваш лист, опублікований в № 10 журналу «Перець», обговорено на зборах колективу. Він став предметом широкої принципової розмови... Накреслено заходи щодо поліпшення якості продукції. На Вашу адресу відправлено комплект ключів. Просимо пробачення за поставку Вам конторських шаф із виробничими дефектами. Головний інженер філіалу І. Драбик». І посилочка, і лист не внесли ясності в подальшу долю самозруйнованих меблів. Тому радгоспний головбух знову звернувся до редакції. Мовляв, ніякі ключі нам не потрібні, а потрібне інше якісні шафи. З відписки ж головного інженера можна зробити лише один висновок: ремонтувати їх або замінити брак гусятинські філіалісти не збираються. Мабуть, що й так. Але тут, знову ж таки поділяючи почуття А. Циба, дозволимо собі щоб бути цілком об'єктивними звернути увагу й на інше, а саме: на винятково душевне, чуйне, уважне і доброзичливе ставлення товариша Драбика до своїх покупців. Він і щиро вибачився перед ними, і відверто повідомив про «принципову розмову», і навіть не приховав того, що гусятинці «накреслили заходи щодо поліпшення». Більше того. Ми цілком упевнені, що у згаданій посилочці були не просто якісь ключі, а символічні ключі до чуйного і доброго серця самого товариша Драбика. Бо інакше чого б він їх висилав? Ну, а коли так, то що таке якісь розламані шафи порівняно з таким подарунком! В. ЧЕПІГА. Так ти хіба?.. Так ви хіба?.. Сідайте, чо ж ви стали? Корівку, кажете? Коли ж у вас її украли? Та ви не плачте!.. Розберем! А може, й відшукаєм... Для вас, як треба, з-під землі корівку відкопаєм... Коли ж це брат до вас прибув? З якою це метою? Хіба не чули? Він тепер уже не головою... Уже? Так чорт тебе бери, чого ж ти тут розсілась? Чи я в тім винен, що тобі корова десь поділась? Та ще й базіка: б-р-а-т к-а-з-ав... Плювать мені на брата! Іди ти з ним під три чорти До бісового тата!.. Сердешна жінка до дверей, втирає буйні сльози: За віщо ж лаєте мене та сиплете погрози? Чи вам не сором зневажать нещасну жінку в тузі? Хіба ж я винна, що тепер мій брат уже в окрузі? В окрузі?! Як?! Хіба він той... дістав посаду другу? Та, бачте, вибрали його тепер уже в округу. В округу?! Господи!.. Чого ж ви зразу не сказали?.. Сідайте, кумцю! Розкажіть, коли корівку вкрали. 12 Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА Та вчора, бачте, брат прийшов Український радянський письменник Пилип КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ відомий в літературі як романіст, повістяр, автор оповідань. А крім того, він писав і сатиру та гумор, друкуючи те в журналі «Червоний перець» (так у 20-ті роки називався «Перець»). Пропонуємо читачам два твори П. Капельгородського, сторіччя від дня народження якого відзначає наша громадськість. уже як звечоріло... В окрузі й тижня не пробув, як знов не пощастило... Таке вже випало йому: любив хазяйнувати, а це доводиться з села сердешному тікати... Стонадцять копанок чортів!!! Так він без місця знову? Чого ж ти, шельмо, тут плетеш про брата та корову? «В о-к-р-у-г-у в-и-б-р-ал-и»... Мурло! Ще й він у депутати! Нехай на клаптику тепер почне хазяйнувати! А я сиджу та з цим гайном, мов з путнім, розмовляю!.. Іди ти геть під три чорти, бо й зуби пощитаю!.. Схилилась жінка від плачу: Пропала ж я, пропала... Та я й сама його з села…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"