Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №11 Сторінка 4

Перець 1982 №11 Сторінка 4. У КОЖНОГО своя доля це здавна відомо. Але від чого вона, тая доля, залежить? Чому так трапляється, що одному всю дорогу таланить, а іншому, котрий наче робить усе так само, не щастить та й годі? У чім тут заковика? Людство, наскільки я знаю, споконвіку намагається розгадати цю загадку. І поки безрезультатно. Існує, щоправда, теорія, згідно з якою володарями щасливої долі стають ті громадяни, котрі народились у сорочці. Але позаяк за доступний для огляду історичний період не зафіксовано жодного випадку, коли б немовля появилось на світ божий у полотняній чи бодай синтетичній сорочці, а тим часом у той же історичний період було доста щасливих людей, то ця теорія, як на мене, виглядає не досить матеріалістичною. Так само ідеалістичною вимальовується й так звана котяча теорія: якщо тобі дорогу перебігають чорні коти, то не чекай таланистої долі. І все ж, як не крути, а в кожного своя доля... От мені й закортіло дослідити це питання на фактах цілком матеріальних. Є на Волині спеціалізована пересувна механізована колона (СПМК) № 562. Начальником там був Й. А. Дмитрук, а головним інженером М. А. Лукашевський. Під їхнім керівництвом у вказаній колоні чинились дивні речі: оформляли фіктивні трудові угоди з особами, котрі ніяких робіт не виконували, а крім того, вписували в угоди і у відомості на зарплату взагалі вигадані прізвища. А начальник і головний інженер по черзі ці фікції підмахували. В результаті державі завдано збитків на тисячі карбованців. Зацікавилися цим, ясна річ, слідчі органи. Одну групу, в яку ввійшов і Й. А. Дмитрук, згодом засудили. З іншою групою правопорушників, де почесне місце посів М. А. Лукашевсь-кий, продовжували розбиратися. Слідство ще не закінчилось, а керуючий трестом «Волиньсільбуд» уже зробив свої висновки: призначив Лукашевсько-го начальником СПМК. Одного, як бачите, засудили, а іншого за такі самі вчинки... висунули по службовій драбині. Бо в кожного своя доля... Відчувши прихильність до себе примхливої долі, Лукашевський, тільки-но став начальником, одразу мабуть, у порядку експерименту припускає чергове грубе порушення фінансово-штатної дисципліни. Йому просто цікаво було: як відреагує на це доля? А вона знову змилостивилась: обійшлося, звичайно, доганою по партійній лінії. Тепер уже Микола Андрійович остаточно переконався в тому, що доля вирішила протегувати йому без будь-яких обмежень. А коли так, то слід, звісно, максимально використати це. Прийшов Лукашевський до керуючого трестом О. П. Андреєва та запитав: Скажіть мені, Олександре Пилиповичу, начальник я чи не начальник? Начальник, звичайно, начальник, поспішив запевнити керуючий. То чому ж я досі роз'їжджаю на старій двадцять першій «Волзі»? Бо двадцять четвертої поки нема. А ви дозвольте переробити. Як же ви переробите? А це вже моя турбота. Ну, дивіться, сказав керуючий і дав письмовий дозвіл на переобладнання автомашини ГАЗ-21 на ГАЗ-24. Меткий Лукашевський, однак, нічого не переобладнував. їздив собі старою «Волгою», а тим часом почав з придбаних у різних організаціях запчастин лівим способом збирати нову «Волгу», витрачаючи при цьому кошти, призначені, само собою, не на автомобілебудування, а на сільське будівництво. Оскільки «Волга» в майстерні це не голка в сіні, то незаконна оборудка невдовзі спливла на поверхню. Назрівав скандал. Багато лучан уже думало, що цього разу Лукашевський не викрутиться. Але ж у кожного своя доля. І Лукашевський одхопив сувору догану по лінії комітету народного контролю плюс 375 карбованців нарахування на часткове відшкодування завданих державі збитків. З цієї історії Лукашевський, слід віддати йому належне, певні висновки зробив. Дізнавшись, що про його ризиковані сутички з правопорядком інстанціям сигналізує, зокрема, прибиральниця К. М. Дяченко, він тут же звільняє її з роботи. Суд, однак, поновлює. А Лукашевський півтора місяці після рішення суду не допускає Дяченко до роботи. Зробив це лише після втручання…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"