ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №08 Сторінка 7

(Гуморески, Вітаємо ювілярів)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1982 / № 08 / Сторінка № 7

Перець 1982 №08 Сторінка 7 - Гуморески, Вітаємо ювілярів. Чужий камінь ГУМОРЕСКА Проти дядькового Ількового двору лежав нічийний камінь. Як він тут опинився й навіщо ніхто не знає. Може, він тут ще з карстового періоду. Невідомо. Тільки камінь той усім заважав. Було, ввечері повертаються люди з кіно, попереджують одне одного: Обережно, десь тут був камінь! Еге ж, десь отут, десь отут... Ага, ось він де! казав той, що летів сторчака, перечепившись об каменюку. І ніхто його не прибере звідси! Та найбільше камінь упікся Ількові і його сусідові, що навпроти. Машини і трактори, об'їжджаючи перепону, щоразу таранили їхні тини. Ілько з сусідою тини поновляли, а машини трощили знову. Ілько позакопував замість звичайних стовпців дубові ошу-ли, але трактори і їх повивертали, пообдиравши, правда, при цьому і собі боки, за що трактористи нещадно кляли дядька Ілька разом з його ошулами. Ілько їх просив: Ви б, хлопці, зачепили трактором оцю каменюку та кудись відтягнули. Ставте пляшку! Скупуватий Ілько ставити пляшку не хотів, а трактористи не хотіли «за так» морочитися з каменем. А місцева громадськість, тим часом, вимагала камінь прибрати. Ілько наполягав, щоб камінь прибрав сусіда, а сусіда хотів, щоб це зробив Ілько. Мовляв, камінь ближче до його двору лежить, нехай він йому ради й дає. Ілько «дав ради». Каменюка опинилася під сусідськими ворітьми. Проїзд тепер звільнився, зате сусіда не міг заїхати до власного двору. А на ката мені отут чуже каміння здалося! сказав він і, мобілізувавши всю родину, перекотив камінь під ворота Ількові. Було чуже, тепер твоє буде! мовив Ілько і «повернув» камінь сусідові. Так вони й пересовували його туди-сюди, поки їм не набридло. Камінь, таким чином, лишився лежати, де й був, посеред шляху. І знову він усім заважав. Отак і велося, поки одного разу не з'явився якийсь чоловік і не спитав у Ілька: Камінь ваш? Ні, поспішив відмежуватись Ілько. Ну, то я його собі заберу. Може він мені згодиться... Як то заберу? Як заберу?! втрутився сусіда, що саме нагодився на цю розмову. Бач, охочий до чужого добра знайшовся! Давай на пляшку, а тоді й забирай. Взагалі, камінь ближче до мого двору лежить, натякнув Ілько. Е-е, я бачу, що камінь спірний, сказав чоловік. Обійдуся краще без нього. І пішов геть. А сусіди посварилися. Мій камінь! гарячкував один. Ні, мій! не поступався другий. Посперечавшись отак і не дійшовши згоди, вони кинулись кожен собі шукать на каменюку покупця. Незабаром Ілько знайшов одного, котрий погодився за півлітру камінь придбати. Правда, півлітру » Вітаємо ювіляра мав ставити Ілько, але він згоден був на все, аби лише сусіда не мав із каменя зиску. Сусіда, мабуть, міркував так само. Бо, коли Ілько привів свого покупця, то каменя на місці не знайшов. Зник камінь. Це я його продав, зловтішно повідомив сусіда. Мій камінь, то чому б його не продати? Про те, що цей «продаж» коштував йому сулію, він, звичайно, промовчав... Віталій КОВАЛЬ. всзиаісзісовсзвсовсз сзи Не будемо твердити, що всюди і будь-яке діло неодмінно кінчається могоричем, але вдаються до нього досить-таки часто. Жителю села, скажімо, Івану Петровичу необхідно завезти паливо. Є дозвіл правління колгоспу на машину, є квитанція на її оплату. Господар звертається до водія, визначеного для перевозки, а той: Це діло могоричеве! І спробуй-но з ним не погодитись-- знайде безліч причин, щоб тебе пово-ловодити: і мотор у нього барахлить, і скати негодні, і рульові тяги не відрегульовані, і акумулятор не заряджений. Знову ж, вигодує господар кабана чи бичка для продажу. Піде до заготівельника, якогось там Семена Васильовича, попросить: Приїдьте заберіть живність, бо вже й корми кінчаються. Забрати, кажеш? прискалить Семен Васильович око. То діло могоричеве! Посмій-но не…

Гуморески Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"