Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №15 Сторінка 5

(Гуморески, Вітаємо ювілярів, Описки самоописки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1982 / № 15 / Сторінка № 5
Перець 1982 №15 Сторінка 5 - Гуморески, Вітаємо ювілярів, Описки самоописки. НАТХНЕННЯ ГУМОРЕСКА Сиджу за письмовим столом напоготові. Чекаю натхнення. Довго чекаю. Не йде. І куди воно завіялося? Ніякої дисципліни: приходить, коли захоче. А оце вже тиждень, як зовсім не показується. Ахж без нього зовсім безпомічний, ні рядка не можу написати. Може, безладдя на столі його відлякує? Спробую навести якийсь порядок... Кину цигарку, мабуть, воно не хоче дихати димом. За одним рипом і кімнату підмету, свіжої води карафку наллю. Ото здивується дружина, коли з другої зміни прийде! А результат нульовий. Натхнення нема. Стоп! Чого ж я хочу? Вода, вона і є вода. Спробую поставити замість неї пляшку коньяку. Наллю, подивлюсь на гру кольору, вдихну аромат... Ах, нюхав би та нюхав! А втім, що дасть це нюхання? Я ж десь читав, що коньяк розширює судини. Вип'ю чарчину, а може, якась думка і з'явиться. Так... Гарно пішла. Загризу цукеркою. Здається, я відчуваю, як розширюються ті судини. Але, мабуть, розширюються недостатньо, бо натхнення не приходить. Видно, треба повторити. Поїхали! Який аромат! Недаремно коньяк називають божественним напоєм. Правда, натхнення ще не з'явилося, зате настрій покращав. Усе ж прогрес. Ну, бог трійцю любить! Забуло пене натхнення, забуло. Видно, вже і не прийде. Та, власне, навіщо воно мені?! Буду писати і без нього. Пишуть же люди і навіть друкуються. Ось тільки доп'ю що у пляшці залишилося. На все добре! Ти диви, йде. Іде! Натхненнячко моє прийшло все-таки. Дай же я тебе розцілую, я ж за тобою так скучив! Та не відбивайся, не відбивайся. Навіщо ж ти мене в постіль тягнеш, черевики з мене знімаєш? Я ж творити хочу! Степан КИРЕЙЧУК. 1 Вітаємо ювіляра!1 Письменника, головного редактора видавництва «Радянський письменник» Олександра СТАЄЦЬКОГО з його першим 50-літтям. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА Море прикрощів підстерігає нас на бурхливих хвилях житейських. Ну, який би, спитати, дідько його знав, що одного розпречудового дня у нашій не менш розпречудовій столиці одна з димових труб раптом задимить значно раніше встановленого їй строку? Річ у тім, що труба ця ще тільки будувалася для міської теплоелектроцентралі № 6, і диміти їй поки що ні за якими законами теплофізики не належало. Але, як бачите... Словом, «коротнуло» там силовий кабель. А від нього загорілась опалубка на висоті 270 метрів. А там саме в цей час були люди... Добре, що все обійшлося. Але хто ж думав? Начальник будови думав? Ні. Може, інженер по техніці безпеки думав? Та що ви! Краще про таке не думати. А от воно, бач, узяло й того... Задиміло. Представники держпожінспекції, правда, потім роз'яснили деяким товаришам, що думати, про всяк випадок, треба було. Перш ніж порушувати правила пожежної безпеки. А їх, тих порушень, на будові виявлено десятки. Зокрема і таке, що деревина, яка йшла під опалубку, не була оброблена вогнеза-хисним розчином. Але все йде, все минає. А людська пам'ять, як ми знаємо з підручників психології, має щасливу здатність забувати все неприємне. Так і оця історія поговорили про неї й забули. Аж поки на будові знов не з'явився дим. Цього разу значно густіший. Коли він розвіявся, виявилось, що в трубу вилетіло 384,2 тисячі карбованців державних грошей. А коли почали підраховувати, у яку ж копієчку влетять реставраційні роботи, то набігло їх, тих копієчок, мало не 600 тисяч але, пардон, не копієчок, а знову ж таки карбованців... Ось до яких нещасть часом призводить щаслива, здавалось би, здатність людської…
 Гуморески  Вітаємо ювілярів  Описки самоописки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"