Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №03 Сторінка 4

(Гуморески, Вінегрет із Перцем, Друже Перче)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1982 / № 03 / Сторінка № 4

Журнал Перець 1982 №03 Сторінка 4 - Гуморески, Вінегрет із Перцем, Друже Перче. ДИВНІ люди ГУМОРЕСКА У просторому затишному кабінеті за широким монументальним столом сидить завідуючий відділом Степан Іванович Бояренко. Зліва від нього за подібним, але трохи меншим столиком, сидить його вірний заступник, молодий і вже перспективний Едуард Сидорович Сопунчик. Двері відчиняються і до кабінету несміливо заглядає відвідувач. Можна? Заходьте, робить вельможний жест Степан Іванович. Моє прізвище Непитайло, тихо говорить відвідувач. Мені потрібна довідка. Довідок багато. Яка саме вам потрібна? Непитайло довго нишпорить по кишенях, знаходить якийсь пожмаканий папірець і читає з нього: Довідка за формою номер дванадцять тире сорок три дріб один. Пред'явіть паспорт. Непитайло знову до кишень: Ох, я ж його вдома забувся. У такому разі нічим вам допомогти не можемо. Мені дуже потрібно, зрозумійте... Сходіть за паспортом, тоді отримаєте довідку. Я вже не встигну, а довідка конче потрібна саме сьогодні. Без паспорта не дамо, такий у нас порядок. Степан Іванович втуплюється у папери і більше не звертає уваги на відвідувача. Ось у мене службове посвідчення. Бояренко мовчить. Профспілковий квиток. Права мотоцикліста. Непитайло просить, пояснює, умовляє, благає, нервує, сердиться, погрожує, кричить, репетує, тупає ногами. Все марно. Бояренко німий і непорушний, як залізобетонна дамба. Тоді Непитайло стрибає на стіну, біжить по ній до вікна, перескакує на стелю, звідти пікірує у двері й з реактивним гуркотом вилітає в коридор. Заступник завідуючого Едуард Сидорович настільки вражений, що насмілюється подати голос: Напевно, це якийсь дуже здібний циркач? Не знаю, бубонить Бояренко, не відриваючись від паперів. Може й здібний, може й циркач, але я вперше в житті таке бачу... Щоб за довідкою та приходили до мене без паспорта... Дивні люди є на світі... Валерій НЕЧИПОРЕНКО. м. Коростень Житомирської області. Ми теж чули приказку «Що з воза впало, те пропало». Але не уявляли, що її може взяти на озброєння таке солідне підприємство, як ровенський завод імені 60-річчя Жовтня. Взяти і користуватися при розрахунках із замовниками. А замовляли ми цьому підприємству провід для монтування шкільного радіовузла. Одержавши два поштові повідомлення на 480 карбованців, ми, як і належало, перерахували цю суму на рахунок заводу. А виявилось, що проводу нам прислали на суму вдвічі меншу. І як ми тепер не благаємо підприємство повернути нам половину отих перерахованих грошей, там ніхто і слухати не хоче. Чи не здається тобі, Перче, що подібне здирництво треба було б віднести до заборонених прийомів? Т. ПОПА ДЮК, директор Заболотівської середньої школи, В. ХАЄЦЬКИЙ, технік. Снятинський район. Івано-Франківської області. А. БУРМИСТРЕНКО. м. Дніпропетровськ. Як ти гадаєш, де у місті раціонально будувати стоянку для автомашин? Скажеш, на пустирі, який для іншого будівництва непридатний. Щоб і навколишньому середовищу менше шкоди було, і щоб дефіцитна міська площа «не гуляла». А от у Ленінському райвиконкомі м. Дніпропетровська вирішили, що кращого місця, як берег Дніпрової затоки, для цього немає. Тепер жителі масиву імені Петровського годинами милуються яскравими розводами мастил і пального на поверхні води та рівними рядами машин, які стоять на місці колишнього лісонасадження. Відома приказка «Глухий не почує» поступово втрачає свій смисл. Медицина тепер успішно бореться з глухотою. І хірурги чудеса роблять, і чудові слухові апарати виготовляються. А от чи не скажеш, як боротися з тією глухотою, що йде від душевної черствості? Рік тому я заплатив гроші за установку радіо і щотижня звер- таюся на Краснолуцький радіовузол з…

Гуморески Вінегрет із Перцем Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"