ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №24 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1982 / № 24 / Сторінка № 9

Перець 1982 №24 Сторінка 9. О сф Ш«Р«ГР1 ТРІУМФ Якби Сашко Куценький, восьмирічний хлопчик, виконав на одній скрипковій струні який-небудь складний музичний твір, це, мабуть, викликало б захоплення у слухачів, але не дуже велике. Як-не-як, а подібні прецеденти були. Але те, що зробив Сашко, було справді на грані нереального. Він виконав уривок з пісні «Ой, не бийте мене, мамо» на кларнеті виробництва Одеської фабрики культтоварів. Виконав так, що при певній музичній фантазії можна було вловити подібність деяких фрагментів мелодії з мотивом популярної пісні. Після оплесків, обіймів, подарунків до Сашка підійшов відомий музикознавець і пообіцяв поклопотати, щоб талановитого хлопчика прийняли до музучилища без екзаменів. Особливо розчулився представник одеського підприємства. Бачите, сказав нас тут, на кають, наче випускаємо, не видавиш. давити, як дуже захотіти! ПРОПОЗИЦІЯ До виставному надійшов лист від групи велосипедистів, тих, які придбали дорожні велосипеди виробництва харківського заводу імені Петровсько-го. Описуючи свої поневіряння з цією машиною, вони обурюються її недосконалістю і винятково неохайним виконанням. Оскільки на всіх тих велосипедах красується Знак якості, вони звертаються до виставному з пропозицією ввійти у відповідні інстанції з клопотанням про заміну цього знака іншим. Скажімо, намалювати в трикутнику велосипедиста, котрий несе на собі веломашину. Саме так, як правило, доводилося їм вертатися з прогулянок. Або, принаймні, намалювати цей знак у вигляді вісімки це та форма, якої набуває переднє колесо машини на першому ж місяці експлуатації велосипеда. він, а про виставці, плітки розпус-ми браковані кларнети Мовляв, і звука з нього Виявляється, можна ви- ДЛЯ ВАС, ЖІНКИ НОВИН ПОСІБНИК При нашій виставці відкрито постійно діючі курси по підвищенню кваліфікації бракоробів. Курси укомплектовано досвідченими кадрами, до послуг бажаючих чудові-посібники. Один із них унікальний екземпляр: соломорізка виробництва Збаразького заводу госплитва (Тернопільська область). Страхітливий зовнішній вигляд її так красномовно промовляє сам за себе, що будь-які коментарі зайві. А варто ближче придивитися до неї і весь бракоробський арсенал мов на долоні: провідні колеса не закріплені, замість шпонок уламки цвяхів, провідна шестерня тріснута, кріплення розхитані, привідний вал не прокручується. Отже, чекати, щоб ця соломорізка щось різала, просто смішно. Цілком природно, що на чергові заняття курсів вирішено запросити фахівців саме з цього підприємства Збаразького заводу госплитва. Скільки гуморесок написано на цю тему! Скільки розіграно інтермедій! І карикатуристи обсмоктали її з усіх боків. Та все одно ми звикли бачити наших любих жінок, тендітних пред ставниць ніжної статі одночасно з кількома велетенськими- сумками в руках. Іде часом чоловік позаду і милується чарівною сусідкою, котра аж згинається під вагою покупок. І от, нарешті, знайшлися люди, які, здасться, підійшли до проблеми з практичного боку. У колгоспі *50 років Жовтня» Надвірнянського району Івано-Франківської області почали виготовляти такі господарські сумки, в які при всьому бажанні більше одного кілограма не покладеш. Бо ручки не витримають відірвуться. Маючи таку сумку, жінка буде змушена не переобтяжувати себе. НАШЕ ЛИСТУВАННЯ Шановний товаришу Рудченко! Одержали Вашу бандероль із сонцезахисними окулярами виробництва Ізюмського приладобудівного заводу і листа, в якому Ви бідкаєтесь, що, мовляв, лише п’ять днів проносили ці окуляри і вони зламалися. Співчуваємо. Але в той же час хочемо заспокоїти: Вам дуже пощаг г ипо. іч у тім, що іншим власникам таких окулярів аж п'ять днів проносити їх не вдалося. Як свідчить наша пошта, у інших такі окуляри ламалися на другий-трепй день. А в декого вони виходили з ладу при першій же спробі їх надягнути 8ИСТАВКОМ. м И Придбали працівники станції Чернігів чотири стільці Цу іранського деревообробного комбінату (Волинська область). За кожний заплатили 18 карбованців 90 копійок. І от не встигли сісти на них, як один із поважних працівників станції опинився на підлозі. Стілець, що йому дістався, був погано склеєний, сяк-так загвинчений маленькими шурупчиками. Коротше, гепнувся поважний працівник станції, а його колеги аж заходилися від реготу. І розуміли, що гріх сміятися над чужою бідою, але, мабуть, така вже природа сміху, що не змогли вони стриматися. праців- криком що геть Нічого, образився поважний ник, колись і я над вами посміюсь. Тільки сказав, як один з його колег із «Ой, мамочко!» підім’яв під себе стілець, розсипався. Двоє інших колег аж за животи від сміху схопилися. ’ тут же один за одним попа…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"