Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №24 Сторінка 7

(Гуморески, Словничок жартівничок)
Журнал Перець 1982 №24 Сторінка 7 - Гуморески, Словничок жартівничок. Мал. В. ГЛИВЕНКА СВІЖИНА ГУМОРЕСКА Послала мені доля зразу двох зятів. Не знаю, як до кого, а до моїх дочок прибилися ледаченькі хлопці. На заводі ще якось там ворушаться, а вдома ні за холодну воду. Та й до мене в село, щоб якось допомогти, не показують носа. Тільки дуже пильнують, щоб не вгавити свіжину. Отоді нехай буря трощить дерева, нехай зносить водою мости однак доберуться. Старший, той більше налягає на підчеревину. Аж очі зажмурює від задоволення. А в молодшого, коли брязну сковорідкою з підсмаженою кров'янкою, починає щось ніби кавкати у роті. Не обділяю хлопців, пригощаю. Але й своє на умі маю. Перевиховую обох од ледачої звички. Не наврочити б, наука потихеньку йде. Торік літом ударила телеграму. Так, мовляв, і так, пора б уже й кабанчика виводити з хліва... Прилетіли зяті, як найранші птахи весною. Ще й сонце лоба не виткнуло з-за гори, а вони вже на подвір'ї. На хлівець поглядають, облизуються. От гарні діти, обціловую зятів. Спасибі вам, що приїхали. Спасибі. Але разом із тим і вибачайте. Іван колій вже три дні не вихмеляється. Отака оказія. Не буде сьогодні свіжини... Бачу, зяті наче хрону вхопили. Нічого, веду обох у хату. Кабан у ліс не втече. Наступної суботи посмакуєте шкварками. А зараз поснідайте і, щоб не скучали, викопайте погреба... Почухали хлопці потилиці і взялися за лопати. Не пручаються. За два дні вирили таку яму, хоч танком у неї заїжджай. Правда, обидва пішли на автобус навзгинці. Наступної суботи знову добилися мої ранні пташки. Принюхуються, чи, бува, не попорались без них. А я киваю на хмари: Не повезло вам, хлопці, й цього разу. Небо от-от прорветься мжичкою. Намокне солома, хіба ж нею обсмалиш щетину. Не будемо нічого затівати... Зяті як тримали в руках сумки, так і випустили. Та ви, кажу, не беріть близько до серця. Не можна смалити кабана, зате можна робити іншу роботу. Он під навісом сухо-сухісінько. Доведіть дрова до пуття. Вчора машину привезла. Поснідали хлопці. Поплювали в долоні і ну гамселить сокирами. Аж пара з-під навіса валить. Аж тріски на хлів летять. Третьої суботи зустріла я зятів біля хвіртки. Подивилися вони на мене і запитали тремтливими голосами: Що, знову…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"