Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №21 Сторінка 9

Перець 1982 №21 Сторінка 9. к ОЛИ мешканець славного шахтарського міста Макіївки бачить на магазинному прилавкові рекламних кондицій огірки, моркву та інші овочі, він не дивується й не припускає наївних вигуків типу: «А вміють же, як схочуть!..» Він знає, що цю диво-продукцію виростили в радгоспі «Авангард» Старобешівського району. Більше того, він відчуває себе прямо причетним до появи у магазинах цих чудових плодів радгоспної землі. Оскільки щороку вже десь у червні по Макіївських підприємствах і установах лунає заклик: У дорогу, шефи! Заклик цей сувора необхідність. Бо не створено ще такої збиральної механізації, яка б допомогла відправити з городу на прилавок без участі наших з вами рук ніжні плоди, збирають яких у цьому радгоспі майже 20 тисяч тонн протягом сезону. І тому господарство цілком закономірно сподівається на поміч Макіївки: туди йде фактично вся овочева продукція, там офіційно закріплені могутні шефські організації. Шефи не дадуть овочам втратити свою товарну принадність, не дозволять загинути бодай частині вро- жаю, з яким нечисленний радгоспний колектив упоратися не в змозі. І ось широкий транспортний потік мчить із Макіївки у Старобешівський район. Якщо прикинути на мікрокалькуляторі, у що цей транспортний потік обходиться державі, то запахне макро-цифрами. Адже не десяток-другий помічників шле індустріальна Макіївка радгоспові «Авангард». За кожним рипом сідають в автобуси по півтисячі городян, і кожні два тижні ця шефська рать оновлюється. Та плюс іще солідна кількість так званих одноденників, яких автотранспорт привозить у радгосп вранці й відвозить увечері. Використовуючи сільськогосподарську терміно- Мал. В. ЧМИРЬОВА логію, на круг це близько 10 тисяч пасажирів. Плюс витрати на зарплату, яка неухильно нараховується в установах та організаціях. Плюс амортизація сотень автобусів, тисячі літрів бензину... Словом, держава сповна оплачує згадану сувору необхідність. Однак є на білому світі один чарівник, якому уявіть собі під силу принаймні наполовину скоротити збиткове сальдо. І живе цей чарівник не за тридев'ять земель, а в самій Макіївці. З виду він звичайнісінький собі чоловік і звуть його Станіславом Володимировичем Казавчинським. Чудодійні ж його якості полягають у тому, що він начальник шахтобудівного управління № 6, що він може збудувати у радгоспі «Авангард» табір праці та відпочинку школярів і студентів. Точніше зобов'язаний збудувати. Згаданий об'єкт зовсім не входить у почесне коло шефських обов'язків Станіслава Володимировича і керованого ним управління. Ні, цей об'єкт заверстано йому в державний план. Та суті справи це не міняє. Сама ж суть полягає в тому, що той табір С. В. Казав-чинському чомусь наче п’яте колесо до воза, мовби чужорідний елемент у його виробничій програмі. А звідси й ставлення до нього войовничо-негативне. Станіслав Володимирович не чує і не хоче слухати ніяких благань і переконувань (хоча благати виконати те, що записано у державному плані, погодьтеся,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"