Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №21 Сторінка 3

Журнал Перець 1982 №21 Сторінка 3. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА ітира Андрія МАЛИШКА НЕ ПРОСТА ОСОБА До 70-річчя від дня народження поета (1912 1970) ОСІНЬ НАД ГУДЗОНОМ Жовта осінь стоїть за широким і сірим затоном, Над бродвейським мостом, над масним теплуватим Гудзоном. Прибирається в шати, у квіти блякні, нерозквітні. Як обличчя матросів що стали в порту безробітні. Чорнокор’я дубів нахилилось, шумить до граніту, Наче руки шахтарські, що чорними стали від гніту. Чорне груддя ріллі обважніло дощами у полі, Наче спини вантажників, згорблені в тяжкій неволі. Червоніють ліси за крутими важкими валами. Ніби крові людської нестерті, немеркнучі плями. Що лилася у страйках, в протестах тепліла на бруках. Що смокталася з серця в заводах, як спрутах сторуких. Що горить не згоряє в прапорах людської любові. Не зітерти її, робітничої чесної крові! Жовта осінь стоїть, над Гудзоном вітрюгою свище. Багряніє в лісах, мов запалює грізне кострище, І мільйонами ламп освіщає шляхи з полуночі. І горять вони в тьмі, як розгнівані очі робочі. 1950. Із фашистами зі Львова Утікав колись без слова, Був підстаростою він, Тож на втечу взяв розгін. І куди ж такій персоні, У які тепер краї? Лиш в американській зоні Знов знайшлися хазяї! Зирка, хмурячись, спідлоба, Вус пошарпаний звиса... Дуже скривджена особа Хазяї назвали пса. І його пригріли хутко, Видавали хліб, напій, І його в собачу будку На ланцюг садили свій. Кулаком гилили в морду, Не великий, бачте, пан, Потім цю особу горду Повезли за океан. Там питають люди: звідки Животіння це старе, Що банкірські всі об'їдки Він на смітнику жере? Десь у Гітлера купили, Привезли в Канадський краіі. Як загавка пнуться жили. Як завиє так тікай! Зирка, хмурячись, спідлоба, Жде війни, немов чудес, Отака, як бач, особа, Не проста собі худоба Націоналістичний пес! 1950. * * * Я побачив їх не но Майн Ріду, Не…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"