Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №22 Сторінка 3

Журнал Перець 1982 №22 Сторінка 3. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Що ви робите в моєму кабінеті? Проводимо інвентаризацію майна червоного кутка. Якось відомий поет, неабиякий дотепник, зауважив: «Радіо це чудове відкриття: один рух руки і... нічого не чути». Такий жартик може собі дозволити людина, котра, скажімо, їде в поїзді, хоче почитати або поспати, а гучномовець у купе зранку до вечора настирливо й безперервно шкварить минулорічні шлягери, чергуючи їх з корисними агропорадами. І ось один поворот ручки і маєш повне «ша!» Але уявімо собі іншу ситуацію. Людина, яка живе в сучасному, цивілізованому, суцільно радіофікованому селі, прокидається на світанку й за звичкою бажає послухати, що воно діється в Сальвадорі чи в Лівані, повертає ручку домашнього репродуктора і раптом з радіовуст ані пари. Динамік онімів. День мовчить, тиждень мовчить, місяць мовчить, рік мовчить. Ось такій людині вже не до жартів. Така людина сідає за стіл і починає цілком серйозно писати. Спочатку заяви, потім просьби, а далі скарги. Спочатку в районні організації, згодом в обласні, ' а відтак в республіканські. Зокрема і в «Перець». Отак зробили жителі сіл. Скибина-Яблуновиці й Медівки Оратівського району на Вінниччині, і жителі села Любомирки Котовського району Одеської області, і села Закружців Ізяславського району Хмельницької області, і селища Коломійцева , Ічнянського району на Чернігівщині, і села Вишні Городоцького району на Львівщині, і... і... А втім, зупинимось. Бо надто довгий перелік (а в нас, на жаль, є можливість його продовжити) може призвести до протилежного результату: у відповідних і відповідальних за це діло керівників це, бува, викличе не очікувану тривогу, а, навпаки, заспокоєння: не в нас одних таке діється, не біда, мовляв. Однак автори листів, схоже, вважають це бідою. У цьому їх переконує й те, що радіомовчання, як і належить біді, приходить зненацька, немов той грім серед ясного неба. Щоправда, про завтрашній грім інколи попереджають метеорологи. Про наступну ж мовчанку радіо, про термін того мовчання, як правило, не попереджають. Як і не пояснюють причин цього не зовсім природного явища. Через те екс-радіослухачі в листах намагаються на власний розсуд здогадатися про ці причини. Одні вбачають причину в тім, що абонентну плату беруть наперед (у січні за весь рік), а одержавши оплату, зв'язківці вважають свій обов'язок перед радіослухачами повністю виконаним. Інші вважають, що оплату повинні збирати не поштарі, а радіомонтери, тоді їм буде соромно дивитися в очі абонентам. Одні просять розбудити зв'язківців, інші нагадати їм про совість, треті вимагають «підказати цим алкоголікам» (так величають місцевих електро-і радіомонтерів автори з Любомирки), що людство для того й винайшло радіо, щоб воно говорило, а не мовчало. При різному ступені емоційності, усі ці висловлювання, як бачимо, хибують на певний дилетантизм.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"