Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №19 Сторінка 9

(Гуморески)
Перець 1982 №19 Сторінка 9 - Гуморески. я Леонід ЛЕНЧ а Хто це «Васючок»? Ви?! Я... Це ваше прізвище? Ім'я... таке... пестливе... Телеграфістка знизує плечима. Бо ж, ба, вона далека від лірики! Перепишіть усю телеграму на машинці, громадянине. Так я не прийму. Будуть неточності. «Лектор» повертається до черги, що гуде, розгублено кліпає білими віями. На нього боляче дивитися: такий у нього присоромлений і нещасний Перша година ночі. Москва починає затихати. Тролейбуси біжать швидше і зорі горять ясніше. Спокійний прохолодний вітерець мчить асфальтом, по-діловому шурхотить недопалками, обгортками від морозива. Людей на вулицях стає все менше і менше. В операційному залі Центрального телеграфу теж поменшала народу, але все ж біля телеграфних кас ще товчуться черги. В одній такій черзі п'ятим стоїть немолодий, але і не старий, досить таки солідний чоловік, із зовнішністю лектора, лисий, в золотих окулярах, у добротному темно-синьому костюмі. Під пахвою у нього затиснута руда суміш портфеля і валізи кілограмів на п'ятнадцять вагою. Щохвилини він витирає спітніле обличчя величезною шовковою темно-синьою хустиною. Душно!.. Телеграми приймає телеграфістка невизначеного віку, в пенсне на довгому сухому носі. Обличчя у неї байдуже і невиразне, як незаповнений телеграфний бланк. Час від часу вона морщиться, хапається за щоку. Очевидно, в неї болять зуби. Телеграми йдуть суцільно ділові, енергійні, по-господарськи короткі: «Прийом міністра буде середу главк підтримав наш проект». «Жміть банк переказом грошей». у вигляд. Нісенітниця якась, криво посміхаючись. До всього їй діло! Чому «Васючок»? Чому «цілую безліч разів»?.. Я телеграму дружині посилаю, вона на курорті... і ось... такі причіпки! Обличчя тих, що стоять у черзі, світлішають. Люди посміхаються і навіть ніжно дивляться на засмученого Васючка. Кожному хочеться допомогти такому люблячому чоловікові. Юнак у майці, з романтичним білявим чубом каже у віконце: Громадянко, прийміть телеграму у Васючка. Вас же черга просить. Бліда дівчина в синій сукні опускає довгі вії і теж благає: розумієте, каже він, всього Прийміть, громадянко! Коли у них таке кохання!.. А огрядний вусатий мужчина, схожий на кооперативного бухгалтера десь із Кубані, розгладжує, сміючись, свої довгі, як у старого доброго моржа, вуса й басить: ас що, слово «Васючок» бентежить, грома- дянко? Це буває! Ось мене, приміром, звуть збільшення повідомте Максимова терміново телефонує Держи лан». «Тьотя вилітає літаком зустрічайте п'ятого». Нарешті черга дійшла до солідного чоловіка в золотих окулярах. Телеграфістка бере у нього бланк, довго читає, морщиться, потім каже дзвінким казенно-металевим голосом, але так, що її чує весь зал: Дуже нерозбірливо написано, громадянине. Що це за слово? Потилиця солідного чоловіка із зовнішністю лектора густо червоніє. Кі...шечка, каже він ледь чутно. Голосніше, громадянине! Не чую! «Кішечка» це! По черзі пробіг посміх. Яка ж це «кішечка»? таким самим байдужо-дзвінким голосом перепитує телеграфістка. Можна прочитати: «Кишечка», а можна й «Китечка». Все що хочете! Я не винен, що у мене нерозбірливий почерк, ледь захищається «лектор». Дозвольте, я це... виправлю «лампочку»! Ні, громадянине,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"