Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №20 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця, Коротко кажучи)
Журнал Перець 1982 №20 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця, Коротко кажучи. Мал. В. ШИРЯЄВА ЕКОНОМІЯ МАТЕРІАЛІВ, ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, кількість. ВИСОКА ЯКІСТЬ, ПРЕМІАЛЬНІ. с (й ' . : 45 - чк 5 ) -* с і Дивний пацієнт бачить тільки три нижні рядки. ЩОБ НЕ БУЛО СКАРГ КИЇВСЬКА область. (Кор. ТАП). Оригінальну форму роботи запровадили керівники Ялтинського райвузла зв’язку. Мало не щодня відповідальні працівники райвузла приїздять у села Сотниківку та Малу Березанку, щоб виступити перед місцевими жителями з інформацією про події в нашій країні і за рубежем, лекцією на міжнародні теми тощо. Завдяки вжитим заходам, пояснив кореспондентові ТАП головний інженер райвузла тов. Кондратко, нам вдалося зменшити потік скарг з названих сіл на мовчазні радіоточки. СІМЕЙНА РЕЛІКВІЯ ЧЕРНІГІВСЬКА область. (Кор. ТАП). Минає третій рік, як у сім’ї К. Г. Скепської, жительки села Климентинівки Менського району, з’явилася дорога реліквія. Спеціалісти оцінили її майже у п’ять тисяч карбованців. Це договір на будівництво житлового будинку, що його Катерина Герасимівна уклала свого часу з Березнянською рембуддільницею облпо-бутрембудтресту. Оскільки працівники рембуддільниці й не думають приступати до роботи, хоч гроші одержали сповна, не виключено, що реліквія переходитиме з покоління в покоління. ТРЕТЄ ДІЛО До штаб-квартири ТАПу звернулася група жителів села Орловець Городищенського району Черкаської області зі скаргою про те, що раніше, до 1977 року, в їхньому селі, що налічує більше тисячі дворів, була дільнична лікарня із стаціонаром. Потім приміщення закрили на капітальний ремонт і більше медиків тут не бачили. Як заявили кореспондентові ТАП керівники районної лікарні, факт не відповідає дійсності. Медиків у селі не те що не поменшало, а навіть побільшало, бо після ремонту згадане приміщення віддали під гуртожиток для працівників райлікарні. Отже, побачити людей у білих халатах зараз навіть легше. Інша річ, що за медичною допомогою доводиться орлівчанам звертатися аж у райцентр, але це вже, як той казав, діло третє. Діло було так. Група молодих киян прибула у Коростишівський район на Житомирщині по гриби. Вийшовши з автобуса, хлопці та дівчата помандрували знайомим лісом у напрямку села Смолівки. Зупинилися біля ставка. Дивляться а посеред нього з очерету виглядає чиясь кругла голівка на елегантній шиї. Очі у неї, наче в красуні, так і виблискують зеленими самоцвітами. Нессі! захоплено видихнув хтось із столичних жителів, добре обізнаних з усякого роду науковими сенсаціями. Дівчата зойкнули. Справді, ну хто ж не чув про загадкове чудовисько, котре мешкає в глибоководному шотландському озері! За описами очевидців точно все сходиться. І маленька голівка, і очі-смарагди... Тільки то ж у Шотландії, а це ось, будь ласка, вам, тут, на Житомирщині! Побігли в село по невід. Двоє кинулися на пошту давати термінову телеграму в Академію наук. А поки молоді кияни шукають невід і завідуючу поштою, ми з вами тим часом давайте поміркуємо: а яким таким побитом могло щось подібне у тутешніх умовах завестися? З одного боку нібито ніяким. Звідки, скажіть, допотопній тварюці в культурній водоймі взятися? А з іншого боку не така вже та водойма, як виявилося пізніше, й культурна. Це колись, розповідають старожили, було у Смолівці аж три ставки, в яких розводили рибу. Але потім голова колгоспу імені Кірова Леонід Федорович Опанасюк поступово перетворив ті ставки на болота. А в тихому болоті, як гласить народна мудрість, і чорти водяться! То чому 2 ЯК ловили НЕССІ З б не припустити й таке: от пролежало собі десь у землі мільйони років яйце якого-небудь іхтіозаври-ка, а як утворилися сприятливі умови, пригріло сонечко воно, оте чудовисько, і того... і вилупилося. І тепер являє собою для науки просто-таки неоціненну вартість! І не тільки, принагідно відзначимо, в смолівсько-му ставку, чи то, пак, болоті, можлива поява отієї доісторичної істоти. От і в брусилівському колгоспі «Комсомолець» та ж сама історія. Був там тридцяти-гектарний ставок. Водилися в отому ставку коропи. Та згодом гребля зруйнувалася і вода втекла. Тоді голова колгоспу А. І. Ковальчук узяв учнівський зошит, накреслив нову греблю, намалював ставок і наказав будівельникам: Щоб отак все було, як на цьому проекті! А коли гребля була готова, Андрій Іванович став на ній, подивився та й каже: Без нівеліра бачу: якщо ми піднімемо воду хоч на один метр позатоплюємо всі оті хати колгоспників, що стоять недалеко біля річки Здвиж. І коли вони встигли побудуватися?.. Непогано, що в А. І. Ковальчука отакий гострий зір. Засмучує інше: чому він побачив ті хати вже Один вразливий харків'янин якось заскочив у молодіжне кафе перекусити. А там усе заорендовано: молочно-воскової стиглості телепень свій день народження обмиває. Столи тріщать від баликів, копчених ковбас, шпротів-ло-сосів. Усе явно не з запасів кафе. Тому наш харків'янин виявив природну здорову допитливість: Скажи, хлопче, запитав він іменинника, чи ти хоч знаєш, звідки оце все добро? Знаю, каже той. Мій предок в одну підсобку доступ має. Для мене грошей не жаліє, що хоч дістане! Описуваний випадок, скажемо прямо, нетиповий. Однак подумати над ним варто. Щоб дійти висновку: дітки наші, якщо вже починають псуватися, так з голови сім'ї. Отож, щоб зарадити біді, треба кожен такий випадок з усіх боків розглянути. Розглянемо й ми, як кажуть, другий бік медалі. Для цього мусимо вслід за тямущими людьми зайти в одну таємничу підсобку. Подивимося та послухаємо, як у магазині № 45 Жовтневого райпродторгу м. Харкова зустрічають ревізорів КРУ. Гості чемненько просять продавців постояти чи посидіти якусь хвилину спокійно, не смикатися. Завмирають дійові торговельні натури. І тут виявляється, що на даний контрольний момент у кишенях робочих халатів директора В. І. Уколова, рубача м'яса В. А. Петрова та продавців В. Д. Овчинникової, А. П. Костенко, О. Т. Смольник і Л. Ф. Петрової лежать купи грошей на загальну суму 22.745 карбованців 75 копійок. При справних касових апаратах і повному комплекті касирів така розстановка людей і коштів явище досить загадкове. Що це унікальний збіг обставин чи своєрідний метод торгівлі? Продавці письмово пояснили, що це таки метод. Усі оті гроші виручка за продаж різних м'ясопродуктів у підсоб-ках. Кому? Ну, наприклад, одинакам похилого віку. Не топтатися ж їм, сердешним, у торговельному залі. Адже у продавців душа не камінь! Як бачите, все не лише просто, а й мило. Навіть зворушливо. Аж самому хочеться стати одинаком похилого віку. Однак при ближчому знайомстві з цим оригінальним методом торгівлі усе виявляється трохи не так. Трохи, сказали б ми, прозаїчніше. Ось надходить, приміром, у магазин яловичина першої категорії у напівтуш-ках. За правилами її належать розрубувати за сортами, різні ціни встановлювати. А це морока. Ото, щоб зекономити час і трудозатрати та досягти найвищого ефекту для кишені, продавці й тягнуть м'ясо у підсобку, де продають його по завищеній ціні знайомим першої категорії. Такі знайомі без нагадувань за кілограм м'яса дають зайвого карбованця. Зацікавленість обопільна. І все культурно, тихо, ніхто й не нявкне, що його обважили чи обрахували. Смирні та вдячні покупці у підсобках. Від того й пухнуть кишені халатів. І все ж ми помилилися б, вважаючи, що у цих продавців життя завжди безхмарне. Часом їх теж обсідають дошкульні турботи. Он у підсобках магазину № 45 в описуваний контрольний момент виявилося не взятих на облік чимало продуктів: ковбаси,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"