Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №21 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 21 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1983 №21 Сторінка 2. 10 тая ЯбЛіїД01 Давній гаоний звичай на лень наоолжен- Давній гарний звичай на день народження приносити подарунки. Даруємо рідним і близьким, товаришам і друзям, сусідам і колегам, онукам, онучкам, бабусям, дідусям. І вже встановилися в цьому доброму ділі свої неписані правила. Парубки, приміром, дарують нареченим квіти, духи, різні прикраси, що роблять обраницю ще чарівнішою. Згодом, коли ті дівчата вже перетворюються на законних дружин, чоловіки презентують їм пилососи, підлогонатирачі, пральні машини, аби полегшити й зробити ефективнішою їхню домашню працю. Повелося так, що батьки дарують дітям коштовні речі від годинника до автомашини, а від них навзаєм одержують дещо менш вартісні дарунки хусточку або кулькову ручку. Але батьки не ображаються, бо ж цінна передусім увага. Та як би там не було, а звичай відзначати день народження подарунком дуже симпатичний звичай. У радянських людей заснувалася ще й прекрасніша традиція. На день народження своєї соціалістичної Батьківщини підносити свої подарунки їй. У кожне свято Великого Жовтня трудящі люди обдаровують свій завод, свій колгосп, своє село, своє місто. Чимало таких подарунків одержав і півторатисячолітній за паспортом, але юнак із вигляду красень-Київ. Київ, сказати б, уже звик до кожної річниці Жовтня одержувати то новозбудований квартал житлових будинків, то нову станцію метро, якщо не новий універмаг, то новий універсам, а то нову лікарню, кафе, кінотеатр, палац культури. Щоб місто ставало ще гарнішим, ще зручнішим, ще чарівнішим. Та чи не найцінніший святковий презент одержала столиця республіки у переддень 26-х роковКн Жовтня, на 868-й день Великої Вітчизняної війни, коли війська Першого Українського фронту шорсткою військовою щіткою підмели київські вулиці й площі, викинули з них фашистське сміття, звільнили киян від «нового порядку». Правду кажучи, той «новий порядок» був не такий уже й новий. Ще задовго до гітлерівців його прагнули запровадити в Києві і орди хана Батия, і легіони князя Радзівіла, вдаючись до геноциду населення і руйнування міста. А Київ, немов та птаха Фенікс, знову відроджувався з попелу. Не вдалося закріпити «новий порядок» і новоявленим ордам біснуватого єфрейтора. Та за два роки окупації той «порядочок» дав себе добряче знати. У багатьох тисячах радянських громадян, замордованих у Бабиному Яру. У шістдесяти восьми тисячах бійців і офіцерів Червоної Армії, закатованих у Дарницькому концтаборі. У смерті мужніх динамівців Києва, розстріляних лише за те, що в спортивному змаганні вони не погодилися зіграти в піддавки з командою окупантів. Той «порядок» пекуче давався взнаки у таких повідомленнях штадткомісара, як опубліковане в жовтні 1942 року: «Всі бездітні жінки віком від 16 до 45 років, що проживають у Києві, а також жінки зазначеного віку, що мають дітей віком понад 16 років, повинні з'явитися на пункт набору робочої сили для Німеччини... З'являтися з речами для негайного від'їзду до Німеччини». Бачте як. «З речами... для негайного від'їзду». Бо ж «порядок»! І вивозили. Декому з жінок удалося сховатися, дехто тікав уже з ешелонів, але скільки ж їх, молодих, здорових, славнозвісних своєю милою вродою киянок було вивезено в неволю. У 1943 році на Третьому мітингу представників українського народу П. Г. Тичина розповідав: Коли одна німкеня почула про поразку гітлерівців під Сталінградом, вона своїй невіль ниці, українській дівчині Марусі Гордієнко вилила в очі гаряче молоко. І Павло Григорович,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"