ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №22 Сторінка 11

(Гуморески, Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1983 / № 22 / Сторінка № 11

Перець 1983 №22 Сторінка 11 - Гуморески, Народні усмішки. Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА ПОДОРОЖ НА АДРІАТИКУ ГУМОРЕСКА Ніколи ще життя в нашій конторі не було таким змістовним, як тоді, коли повернувся з подорожі на Адріатику Матвій. Мотя, так любовно називали ми його, заводив нас до кав'ярні, ставав спиною до шинквасу, хтось, по черзі, біг замовляти каву та до неї, і ми завмирали. Ми це, зрозуміло, всі ми, крім Матвія, бо він якраз навпаки: набирав повні груди повітря і починав... Ви не знаєте Моті. Він уміє так мистецьки оповідати, так впливає на оточуюче середовище, що годі письмово передати. Якщо це вам про щось говорить, то, між іншим, наслухавшись Матвія, господиня кав'ярні Флоріда, людина з вищою математичною освітою, черговий рахунок якось не додала, а відняла від нашого боргу. Вражень у Моті було море. Бракувало лише часу, щоб їх передати. Від обіду, хлопці, до восьмої вечора багато не скажеш, скрушно хитав головою котрийсь із нас, коли Флоріда виводила останнього за двері і зачиняла їх до ранку. Знайшли іншу кав'ярню, з подовженим робочим днем там на всіх не вистачало місця. Матвій, правда, погоджувався розбити людей на групи і переповідати враження кожній окремо. Але багато хто не згодився терпіти паузи, поки інші насолоджуватимуться подорожніми нотатками. Отак ми й товклись у Флоріди. Кожного разу приставав до компанії хтось новий то з відгулів повернувся, то лікарняний скінчився, і Моті доводилося починати все заново. Багато хто чудово вивчив весь текст, і коли мандрівник намагався змінити у розповіді погоду чи годину, плутав назви полустанків чи страв, ми ненав'язливо, тактовно повертали його в попе- Сеню, згадаймо нашу зустріч і вечір голубий! І реднє русло. Як би там не було, але кожного разу ми встигали «доїхати» лише до маленького містечка на південно- му заході рідної країни і з тим розбрідалися по домівках. Якось Геник ужебитий за п'ять ДО восьмої перебив Матвія: Так ми ніколи не доберемося й до кордону... На нього засичали, але він продовжував: Треба знайти резерви часу і за їхній рахунок дослухати все, що трапилося з Матвієм до кінця. Наступного дня резерв знайшли. Досі ми могли йти до кав'ярні лише ополудні. А все через те, що секретарка Докі приходила на роботу об одинадцятій, наводила туалет і лише о дванадцятій робила перепис присутніх на роботі. Терпець урвався, ми зібрали збори і виступили з крилатим почином: «На роботу без запізнень!» Нас підтримали навіть інші організації, розташовані в нашому домі, і Докі, тобись Євдокії, довелося міцніше попришивати гудзики і добиратися на службу на дев’яту. Тепер ми майже зранку проходили реєстрацію і відразу прямували до кав'ярні. Матвій в окремі дні наближався до Румунії. Але тут сталося непередбачене: Докі виступила на зборах з новим, небачено крилатим почином: «У робочий час будемо на роботі!» Всі проголосували «за». Коли збори закінчилися, Геник Дужебитий сказав: Сама не може і нас до Європи не пускає... Дунька! Тепер у конторі Докі називали тільки цим ім’ям, але легше не стало. Дехто зауважив, що Матвій, перекурюючи в коридорі, розповідав про подорож, пропускаючи цілі розділи. Явно почав забувати, і це тоді, коли на горизонті от-от мали появитися Балкани. Тоді Геник Дужебитий запропонував приносити каву з собою і слухати Матвія за столиками на роботі. Пропозиція пройшла, і в черговому серіалі Матвій дійшов до митниці на румунському кордоні. Це було хвилююче місце, бо Мотя хотів (і не знав як) перевезти через кордон у вигляді…

Гуморески Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"