ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №22 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1983 / № 22 / Сторінка № 3

Перець 1983 №22 Сторінка 3. Ех, наскільки простіше писати про трудові здобутки і складові успіху, ніж про речі, їм протилежні. Бо коли людина почуває себе у своїй тарілці, її, як правило, за язик тягнути не треба: вона сама і покаже, і розкаже. Я чомусь упевнений, що інтерв’ю з головою колгоспу імені Леніна Корюківського району В. П. Шкабардою на тему заготівлі кормів для зимівлі не зайняло б і години. Досить було побувати на полі, де збирали кукурудзу на зерно, аби пересвідчитися: у цьому господарстві тремтять над кожною майбутньою кормовою одиницею. Можна сказати, налагодили безвідходне виробництво. Зерно з бункерів комбайнів (а його виходило чималенько по 50 центнерів на гектар) пливе на тік, стержні качанів на агрегат вітамінного борошна, де його висушують і перетирають на досить поживний корм, а стебло звозять до ферми. Спеціалісти запевняють, що з нього звичайно, після відповідної «кулінарної» обробки виходить непоганий силос. Та, на жаль, якби я, ведучи мову про підготовку до зимівлі худоби на Чернігівщині, обмежився одним інтерв'ю з товаришем Шкабардою, мене могли б і не зрозуміти. Бо хоч подібні позитивні факти, як той казав, і не поодинокі, в загальнообласній картині рожевої фарби небагато: у більшості господарств кормів не густо, а в багатьох ситуація така, що хоч бери та терміново прищеплюй коровам і телятам звичку залягати у зимову сплячку. Р. САХАЛТУЄВА Мал. І ;Т * ’й Ч Це, мабуть, вона на базі проштрафилась! Звичайно, чималеньку свиню агрономам і зоотехнікам підклала небесна канцелярія, поскупившись на дощі, але ж скупилась вона не вибірково: не так, щоб, скажімо, тому ж таки товаришеві Шкабарді щедро виділяла ліміти на природні опади, а у відповідь на молитви його колеги з колгоспу імені Куйбишева цього ж Корюківського району П. В. Супруненка в ній, канцелярії, навіть ніхто й вухом не повів. Проте перший голова мало не власноручно нахиляється за кожним стержнем качана, а в господарстві, очолюваному товаришем Супруненком, на кінець вересня залишалося нескошеними більше сотні гектарів змішаних посівів кормових культур, хоч кожен згаяний день поживності їм не додавав. І цим фактом він сам би ні за які гроші не похвалився... Подібні контрасти майже скрізь і у всьому. З одного боку, спеціалісти Чернігівського філіалу Інституту сільськогосподарської мікробіології розробили технологію силосування соломи, запевняючи, що тепер від неї корови не те що носа не вернутимуть, а навіть вважатимуть її за ласощі, з іншого у багатьох колгоспах Сосницького району не спромоглися нормально засилосувати навіть звичну кукурудзу, і вже тепер можна сказати, що вміст силосних траншей мало чим відрізнятиметься від отого продукту, що його після корів вивозять на поля. Голова колгоспу «Праця» Менського району І. К. Берізко хвалиться тим, що силосу вони заклали стільки, скільки планували, сіна в півтора рази більше, а конюшинного сінажу аж у два з гачечком рази, а керівники колгоспів «Рассвет», «Червоні лави» Сосницького району не уявляють, як вони дотягнуть корів «у здравії» до весняного тепла і свіжої зелені. Про те, що вони, корови, повинні ще й пристойно доїтися, мова уже не йде. Втім, молоко у корови не лише на язиці. Від її, так би мовити, житлових умов також…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"