Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №08 Сторінка 6

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 08 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1983 №08 Сторінка 6. « «НАСТАВНИК» З ПІДВОРІТТЯ Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Кожного разу, коли начальникові Бережанського рай-шляхрембуду Назаренку О. О. доводилося виїжджати з райцентру, він завжди старанно обминав село Нараїв. А коли хтось висловлював здивування з цього приводу, пояснював: «До того села дорога така, що сам чорт ногу зламати може. Краще об'їхати. Туди навіть автобус перестав ходити», додавав він. Така дивна логіка тов. Назаренка примусила мешканців села написати про це до редакції. Перець з цим листом звернувся до Тернопільського обласного виробничо-технічного управління будівництва і експлуатації автомобільних шляхів. Як повідомив начальник облшляхбуду М. В. Боровий, викладені у листі факти при перевірці підтвердились. За незадовільне утримання автомобільних шляхів і незабезпечення виконання планів шляхових робіт Назаренка О. О. з посади звільнено. Ну що, пацани, чому вас спершу навчити О, СІРКО, НО! Куди до буфету завертаєш? Я тебе заверну, мені в контору радгоспу треба, от вертатимемось звідти, тоді побачимо... А зараз ми повинні бути тверезими. Бо на нас і так пишуть кляузи-доноси, і так пальцями тичуть, п'ю, буцімто не так давно ввірвався впав там п'яний, у чоботях, на білу Кажуть, що я в одну хату і постіль, то хазяї ледь спровадили мене; а з іншої хати начебто за ноги господар виволік... І це ще, Сірко, не все. Згадують, що іще в сімдесят восьмому році мене з бригадирства зняли. Мовляв, Сова тоді теж від хати до хати лемзав і вимагав випити, а потім серед шляху впав і лаявся. Брехня. Пам'ятаєш, Сірко, ти сам мене привіз, і не матюкався я, а лежав на возі й пісню співав. Ліричну «Ой, зійди, зійди, ясен місяцю». А те, що собаки всієї Морозівки гавкали на мій спів, я не винен. Немає в них культури, поняття про естетику немає. Так, як і в тебе, Сірко, немає поняття, бо казали, що ти іржав, злякавшись мого голосу... Но, но, не пряди вухами! Бач, критики не любиш... А хто її любить? Пригадую, в 1981 році, коли я під час жнив десять днів підряд пив... чи то пак, був не в формі, то на партбюро радгоспу так уже ж мене шпетили, так чехвостили... Добре, хоч я на той час був рядовим слюсарем-наладчиком, а не бригадиром, то вони мені доганяку вліпили по партійній лінії і на тому обмежилися. Директором тоді Дмитро Андрійович Маленко був, той, що зараз у Баришівському райкомі партії завідує відділом сільського господарства. Що ти там, Сірко, фуркаєш? Не знаєш нового директора товариша Шовкуна молодого, симпатичного? Добра в нього душа: тільки прийшов і зразу ж мене бригадиром поставив, бо такі кадри, як я, на дорозі не валяються. Но, но, Сірко, не іржи й не скаль зубів, бо батогом уперіщу. Знаю, на що своїм іржанням натякаєш: що в листопаді минулого року я знову запив... чи то пак, був не в формі п'ять днів, і трактористи не знали, де подівся їхній бригадир? Ой, Сірко, Сірко, несвідомий ти елемент, тварина ти бездушна. А от директор радгоспу ігор Васильович Шовкун, а от секретар партбюро Григорій Миколайович Костенко і голова профкому Ольга Михайлівна Матяк душевні. Ні доганоньки, ні наказика нічого-нічогісінько від них не було. Усі зробили вигляд, начебто нічого й не трапилося, хоча в табелі у мене проставлені прогули. І, мабуть, правильно вчинили, Сірко, бо що таке нещасних п'ять днів у порівнянні з 1072 днями? Не второпав? Поясню: ото скільки прогуло днів було в нашому радгоспі імені Тімірязєва за 1982 рік. У тебе, Сірко, прогулів немає.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"