Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №08 Сторінка 2

Журнал Перець 1983 №08 Сторінка 2. З Першотравнем! к N -4 буде прозоро-весняний! II II II II II II II II ІГ Є в мене, шановні, традиція давня, І я проти неї грішити не буду- Найкращі вітання на день Першотравня Шлю всьому трудящому чесному люду. Хай вершаться задуми добрі та плани Хай сонце у мирному небі сміється, Хай настрій ва а, БО СЛОВЕСНА КАРИКАТУРА II ки і роки, і душа його все більше II II II Воно й сказати, на голові нині не дуже щоб так. Облазить голова. І не стільки від думок, скільки від злості. Сердиться дядьо Сем. Тут варто зауважити, що давно він не той. Був собі типовий, збірний образ американця. Як Міхель у Німеччині, як Джон Буль у Англії. Тип цибатий дядько з борідкою клинцем, в циліндрі і смугастих штанях. Персонаж Марка Твена. Тільки не сатирика Марка Твена, не памфлетиста, а гумориста-оповідача. У колишньому дядьові Семові більше від аржу, ніж від карикатури. В тодішньому дядьові ,е ні-ні та й проглядала особистість, котрій чхать на корони-трони та й на титули. Словом дядьо «рівних можливостей». Але минали свиніла і свиніла, хоч зовні він усе більше ставав схожим на вовка. А все від «най». Він раптом поспішив (та й силоміць!) запевнити інших, що країна його США «найдемокритичніша», «найбагатша», «найвільніша», «наймо-гутніша», «найщасливіша», «найсильніша», «най-гуманніша», «най»... Господи, всіх тих «най» і не перелічиш. А коли й полічиш, то за останнім «най» з'явиться ще одне «най», і так їм і кінця не буде. Далі все просто, як коржі з маком. Дядьо Сем розсудили «в елементі» і, як йому здається, цілком логічно: «Коли у мене всі «най», то і я найшляхетніший пан! Пан на всю губу!» Відповідно: танцюй, враже, як пан каже? Хто такий «пан» відомо, а «враже* сусід ближній і сусід дальній. Дуже навіть дальній, бо «життєві інтереси» США, як заявляє нині дядьо Сем, простягнися від Арктики до Антарктики, від Патагонії до Індійського океану, до Соломонових островів і далі, далі, городами навпрошки, по всьому світу. Роками й роками вся зовнішня політика дядька Сема зручно вкладалася в поетичну строфу: «Все моє, сказало злато, Все моє, сказав булат, Все купл Все візьму, сказав булат!» Куплялося (підкуплялося!) і бралося... Коли в 1976 році у США святкували двохсотлітній ювілей своєї державності, історики підрахували, ЩО протягом двохсот років свого існування США розв’язали двісті загарбницьких війн. Це для круглості рахунку 200, насправді ж чи то 212, чи то 214. Це не рахуючи тих війн, що спалахували в результаті нацьковування дядьом Семом однієї держави на іншу і велися на дядьові гроші, сказало злато, II II II в тягнуться хижі пи... дядьовою зброєю і... в дядьових інтересах. Чому в голові ще й не орано? А для чого орати в мозку зайву звивину, коли там і так все склад-ненько моститься: чого не купимо, те завоюємо, кого не купимо, то вб’ємо; за будь-яких обставин: чи калиткою потрусимо, чи з гармат пальнемо, а зиск матимемо! Про що ж тут думати: купимо-візьмемо-вб’ємо-відберемо і т. д. в тому ж розрізі. Роками, десятиліттями у гладенькому дядьово-му мозку не могла навіть ворухнутися думка, що хтось може заперечити його країні, котора «най», «най», «най» і ще багато разів «най». І в ім’я «життєвих інтересів» сиріч, інтересів грошових мішків США, десятиліттями п’ється к народів Латинської Америки, пазурі в Африку, Азію, на Близький Схід, затягається в залізні лещата мит і банківських процентів економіка країн Західної Євр Більше того ті, чию кров…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"