Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №14 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 14 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1983 №14 Сторінка 4. Мал. В. ЧМИРЬОВА Частина І, ненауково-фантастична Віктор Саєнко витер піт з чола і сперся на заступ. Так, людина XXII століття не створена для фізичної праці. Але нічого не вдієш. Консервативне Територіальне геологічне управління не виділило жодного електроекскаватора, відмовило навіть у поганенькому глибинному зонді! У геології, бачте, давно існує думка, що предки ще наприкінці минулого століття вичерпали всі корисні копалини. І тепер, якщо й шукати нові родовища, то тільки на інших планетах. Таким чином, земні геологічні організації поступово перетворилися на спеціалізовані архіви, в яких зберігаються документи, що ілюструють блискуче минуле земних надр. Але вся заковичка в тім, що ніхто тих архівів уважно не переглядав. Хоча їх вивчення наводить на деякі думки. Узяти хоча б мінеральні добрива. Уважно співставляючи дані про їхнє виробництво і внесення в грунт, будь-яка людина, знайома з елементарною арифметикою, помітила б, що витрачалося добрив практично на 10 процентів менше, ніж вироблялося. Куди подівалась різниця? А десята частина це, погодьтесь, немало. На саму тільки Полтавщину у свій час завозилося 650 тисяч тонн мінеральних добрив щороку. Але ці «архіваріуси» й чути не хочуть про пошукові операції... Пригадавши, як він розпинався перед радою спеціалістів, Саєнко спересердя ввігнав лопату в землю. І раптом помітив, що вона посвітлішала. Далі дужче. Через кілька штиків земля стала світло-сірою. Саєнко дістав електронний аналізатор. За хвилину він впевнився: під ним жила чистого фосфоритного борошна! Частина II, сучасна. Десь за обрієм працюють хімічні заводи. їх не видно. Навіть не чути шуму заводського. Але тут, на складських просторах Чутівського виробничого об'єднання «Сіль-госпхімія», височать наслідки їхньої діяльності купи мінеральних добрив. Фосфоритне борошно, амофос, нітрофоска... В міру необ хідності з них черпають колгоспи й радгоспи й щедрою рукою розтрушують в полях. Щоб росло і родило. І не просто так, а згідно з доведеними планами. Але поки технологічна необхідність в тім'я не клює, мінеральні добрива лежать на складських майданчиках. Це хороше, спокійне слово лежать. Але абсолютного спокою не буває. Особливо, якщо лежати просто неба. Добрива вивітрюються, вимиваються дощами, через місяць-другий про заводську грануляцію лишається тільки згадка. Разом з ручаями в навколишні балки стікають поживні речовини, задля яких без перекурів гули згадані заводи і мотало по коліях великовагові поїзди. Скільки їх витекло, включилося у вічний кругообіг води в природі? Скільки залишилося? Про це в Полтавській облсільгоспхімії не знають. Але ні в кого з агрохіміків, гадаємо, не вистачить духу твердити, що втрати ті не перевищують допустимих 0,5 процента. В цілому по республіці називають цифру незрівнянно вищу 10 процентів. Що ж стосується конкретно Полтавської області, то величина втрат становить професійну загад ку для самих агрохіміків. Може, 10, може, 15 процентів. А може, й усі 20... Система обліку така, що втрат нібито немає. І довідатися про них можна тільки завдяки епізодичним перевіркам Держстандарту. Хоча... В Чутівському об'єднанні (керуючий А. В. Зернюк) добрива, які вивозяться в господарства, інко ли зважуються на вагах сусіднього комбікормового заводу. А…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"