Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №15 Сторінка 5

(Гуморески)
Перець 1983 №15 Сторінка 5 - Гуморески. Мал. А. БОРДУНІСА Комбайнерові жениться Закортіло в косовицю. Запросив усе село. «Зілля» річкою текло. Цілий тиждень «під естраду» Танцювали до упаду, В тім числі і голова, І прогавили жнива. Чорним круком злива впала Техніка забуксувала. А пшениця полягла. Ех, погода підвела! Микола СЛЬОЗКО. Судячи з цього виступу, квартира йому вже не потрібна... Та й безплатна путівка теж... овсзвсзвсовсзвс2)в овавсзвсзвсзвсзвсзвсзвс Начальник цеху Віктор Васильович Макуха сидів за столом у своєму робочому кабінеті й, пересилюючи біль голови, намагався уважно слухати маленьку жіночку дружину майстра Саприкіна. ...То ви, Вікторе Васильовичу, допомо- З МЕТОЮ ВИХОВАННЯ ГУМОРЕСКА жіть, ради бога. Я вже й не знаю, що робити: кожного дня приходить п’яний. А оце, схлипнула жінка і по-дитячому, долонькою, витерла сльози, отримав зарплату і три дні додому не з’являвся. Сьогодні прийшов, дав мені двадцять дев’ять карбованців... Ну, та гроші то вже таке... Я сама непогано заробляю голодні не сидимо. Але ж... Начальник цеху відчув себе так, наче його почали роздягати посеред вулиці. У голові, на самій маківці, щось луснуло, і від того місця, здалося, навсебіч розбіглися тріщини. Він болісно скривився. Вам погано? злякалася жінка. Та нічого... зуб, вичавив із себе Віктор Васильович, безсовісно шельмуючи свої, ще не знайомі із стоматологом, зуби. Вирвати треба, порадила жінка. У мене теж таке було, так я вирвала, і тепер лиха не знаю... Ага, так що ж він каже. Жалійся, каже, на мене скільки хоч, воно мені до лампочки: з роботи не проженуть, бо діло своє знаю, і п’ю не сам, а з ким треба. Віктору Васильовичу здалося, що в грудях у нього звідкись узялася й почала розростатися скалка льоду. Навіть про біль у голові забув. Я й не цікавлюся, з ким він п’є, бо що воно поможе. Та й про гроші мовчала б, хоч і їх, що й казати, при такій його фанаберії зайвих у сім’ї не буває. Але ж діти! Як їм на ту п’яну фізіономію дивитися?!. А то вже, бачите, й дому став не триматися. Лід у грудях Віктора Васильовича почав танути. Гаразд, Ганно Пилипівно, Макуха узяв олівець і щось занотував на листочку настільного календаря, ми його, так би мовити, перед очі всього колективу... Ой, махнула рукою жінка, пам’ятаєте, як він на профспілкових зборах присягався? І що? Тільки й того,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"