ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №15 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1983 / № 15 / Сторінка № 3

Перець 1983 №15 Сторінка 3. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО ДАЛИ ПЕРЦЮ! Останнім часом дивна хво- роба напосілася на фуражира колгоспу імені Ілліча Богус- лавського району Київської області Д. М. Мороза. Працюючи на фермі № 4, він тільки те й робив, що постійно плутав дорогу до ферми з дорогою додому, А це, у свою чергу, призводило до того, що корми для громадської худоби майже ніколи не пот пляли за адресою. Скільки не боролися само- тужки односельчани з «неду- гою» фуражира усе дарем- но. Отож і вирішили вони звернутися за «медичною» допомогою до Перця. Ретельно ознайомившись із районного відділу внутрішніх Як повідомив начальник цього відділу тов. Єгорченко, на сьогоднішній день фура- жир Мороз цілком і повністю позбувся своєї хвороби за крадіжки комбікорму його притягнуто до адміністратив- ної відповідальності і з роботи звільнено. Звільнено з роботи і завідуючого фермою № 4 В. М. Соломка, який занедбав роботу і потурав розкрадачеві. Про який відпочинок ви теревените!! А місяць, що я був у відпустці, для вас усіх хіба не відпочинок!! історією хвороби Мороза, редакція переслала лист колгоспників до Богу с лаоського Архітектурні И Не кожному щастить мати у своєму господарстві Пізанську башту, що загрожує ось-ось впасти. Та й з руїнами Колізею лише римлянам і пощастило. Що не кажіть, а везе людям. А от у Кагарлицькому районі на Київщині ні тобі башти, ні тобі бодай поганеньких руїн. Суцільна проза. Воно б, звичайно, хотілося... Тільки не башту. Впаде вона чи ще стоятиме хто знає. Баба надвоє ворожила. Руїни вони якось солідніше виглядають. Та й звучить як: архітектурні руїни! Га? Тільки де їх у ката взяти?.. Саме над цим не один день, подейкують, сушили голови керівники Кагарлицького району. Ложе, ще й до сьогодні 6 їм довелося шукати підходящі об'єкти, якби з колгоспу ім. Леніна сам голова Іван Гнатович Коробенко не гукнув: Є! Є у нас хороші, підходящі руїни! Звичайно, не Колізей, але за браком інших і ці зійдуть. Де саме? почувши таке, відразу зраділи у районі. Та у нашому ж колгоспі. Відразу за річечкою Росавкою. А екскурсії туди водити можна? Можна... Тільки воно, знаєте... дещо знітився голова. Дорога туди поганенька... Це не та, що у відділок «Жовтневий» веде? Еге ж, саме та. Таких руїн, як наші, мало хто й бачив! Радості, кажуть, не було меж. Поїхали, подивились і на власні очі переконались у правдивості слів І. Г. Коробенка. Не якась там поодинока споруда-хижка, а ціле тваринницьке містечко має такий вигляд, наче орди Чінгісхана через нього пронеслися. На бідолашних свинарниках та телятниках не те що дахів, а й крокв не лишилось. Про якісь там двері-вікна годі й мовити. Щезли вони разом із рамами, одвірками та петлями. Лише вітер гуляє. Кагарличани зібралися вже було без особливих вагань зарахувати ті ферми у…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"