Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №03 Сторінка 11

(Байки)
Перець 1983 №03 Сторінка 11 - Байки. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Степанівська середня школа, що на Ровенщині, мала необережність придбати кілька тумб виробництва Маневицького (Волинська обл.) меблевого підприємства. Але варто було ці тумби розпакувати, як вони тут же розсипалися. Про це писалося у замітці «Твердий горішок», опублікованій у розділі «Виставка ширнетреба» («Перець» № 12 за 1982 рік). Заступник голови Маневицького районного комітету народного контролю 6. 1. Яцюра повідомив редакції, що замітку було обговорено на загальнозаводському «Дні якості». Для поліпшення якості продукції на підприємстві проведено реконструкцію технологічного обладнання, суворо контролюються всі технологічні процеси. За випуск і реалізацію бракованої продукції начальника ВТК Мефаника В. С. та старшого інженера ВТК Мисюру В. П. з їхніх посад звільнено. А браковані тумби у Сгепанівеькій школі відремонтовано за рахунок винних. Кого ж узяти до себе у заступники? зітхаючи за молодими літами, коли й сам тягнув усю роботу, мізкував Лев. Вовка? Ініціативний працівник. Але як дізнається про мою неміч, без солі загризе. Лисицю? У роботі дуже акуратна. Може півкурника за ніч виносити й сліду не лишити. Це добре. Але ж пліткарка. Своїм кумасям по секрету про всі недоліки свого керівництва розплеще, не втерпить і прибрехнути. Авторитет тоді тільки блисне. Раптом хтось прошмигнув повз царя звірів. Придивився Лев. Бачить: Заєць. Ану ходи-но сюди! гримнув гривастий. X Приплентався Заєць ледь живий від страху. Ти це чому старших не шануєш? Каюсь! Не помітив! Не помітив, кажеш?! Що ж, поміркував цар звірів, тепер бачитимеш щодня... Беру до себе заступником. І Лев полегшено зітхнув: нарешті надійного він матиме заступника. Василь СОПРОНЮК. с. Троянівка Волинської області. Якщо ви, попетлявши по Києву, вискочите на Бориспільську трасу і, поминувши Бориспіль, рвонете на Пирятин, Ромни і аж ген далі у напрямку Сум; і якщо ви до самих Сум не доїдете якихось 35 кілометрів, а звернете вправо, чи, як раніше казали, цоб, то іще через 35 кілометрів і втрапите в самісінький Лебедин, центр Лебединського району. Дуже мальовничого, додамо, району з лісочками, гайочками, горбочками, ставочками і оспівано ю-переспіваною тихою річкою Псьол, а також зі знаменитим на всю округу озером Лебедин. Майже лебединим, можна сказати, озером. Майже бо лебеді тут не водяться, але колись, очевидячки, ВОДИЛИСЯ. Проте було це, либонь, дуже давно. В експозиціях місцевих краєзнавчого та художнього музеїв їхня присутність, в усякому разі, ніяк не відбита. Але музеї є. І досить цікаві, воздамо належне, музеї. Проте якою б захоплюючою не була лебединська історія і музейна старовина, а сучасність міста, без усякого сумніву, ще захоплюючіше. Тут вам і заводи, й новобудови, і учбові заклади, й бурхливе буяння культурного та спортивного життя. Оскільки ж усього в коротких дорожніх нотатках все одно не охопиш, то ми й вирішили зосередитися саме на ньому на спортивному житті лебединців. А точніше, на тому, як батьки міста дбають про фізичне загартування городян. У цьому плані, скажемо без перебільшення, тут є та й є чому повчитися. Адже що, як ви думаєте, найбільше загрожує здоров'ю сучасного городянина? Це, безперечно, гіпокінезія, або скажемо популярніше, малорухливість. Так от, у Лебедині робиться все для того, щоб його жителі якомога активніше рухалися. З цією метою міські автобуси ходять за таким разкладом, що ви можете прочекати на зупинці і півгодини, й годину і, хоч не хоч, потрюхикаєте пішки. Отак і ми, не дочекавшись автобуса на кінцевій зупинці по вулиці Леніна, дружно махнули руками і, разом з іншими пасажира-ми-невдахами, заповзялися долати трикілометровий маршрут до центру міста своїм ходом. Маршрут цей виявився захоплюючим, сповненим…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"