Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №13 Сторінка 5

Журнал Перець 1983 №13 Сторінка 5. ДАЛИ ПЕРЦЮ! У «Спростуванні ТАП» («Перець» №4) повідомлялося, що в райцентрі Онуфріївці поширились чутки, буцімто обласне управління зв’язку має намір скоротити апарат райвузла зв’язку на чолі з начальником Кривошеєю І. Ф., оскільки він все одно працює нікудишньо газети передплатникам доставляються на третій-четвертий день, радіоточки у багатьох колгоспників мовчать, телефони не працюють. Це підтвердив у відповіді редакції і секретар Кіровоградського обкому Компартії України тов. Дримчен-ко. Начальника райвузла зв’язку Кривошею І. Ф. після неодноразових попереджень звільнено з посади за серйозні недоліки в роботі. Районному вузлу зв’язку надано практичну допомогу. КОСЬ непомітно у наш мов-Яний ужиток затесалося і набуло певного поширення таке собі приблизне словечко «несун», що подекуди витіснило старе й точне слово «злодій». І крадіям, мушу сказати, стало якось легше. Морально. Судіть самі. Коли ми, бува, чуємо, що в деяких країнах злодієві відрубують руку, то, схвалюємо це чи не схвалюємо, але, принаймні, можемо зрозуміти. А от рубати руку «несунові» уже наче ніяк не випадає. Або: коли люди вказували пальцем і гукали вслід: «Он пішов злодіяка!» то це таки було дошкульно, а «он пішов несун!» погодьтеся, не звучить. На ці суто філологічні роздуми мене наштовхнула прикро-курйозна придибенція, що сталася на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі. Робітниця цього підприємства Лучика Логин поцупила п'ять пар гумових чобіт загальною вартістю 48 крб. 75 коп. (про всяк випадок, запам'ятайте цю суму!). І була затримана на гарячому. Справу передали в товариський суд. На засіданні чимало присутніх робітників висловили на адресу злодюжки (по-нинішньому «несун-ки» чи як?) багато неприємних слів. Слова ті Лучика сприйняла спокійно. Суд вирішив оштрафувати її на тридцять карбованців. І це вона, схоже, теж перенесла без стресу. А ще суд, погодившись із пропозиціями багатьох промовців, висунув клопотання перед адміністрацією цеху й зміни: переставити Лучику на інше місце в тому ж цеху, на тій же дільниці, на таку ж за характером роботу. Тільки на таку, щоб вона мала менше вільного часу вештатися по цеху й вишукувати, де що погано лежить. І начальник зміни А. Б. Тимошок виконав рішення суду товаришів, переставив порушницю на інше місце. Ось це останнє чомусь активно не сподобалося до цього незворушній Лучиці. І вона почала 6 ДАЛИ ПЕРЦЮ! Одного пізнього червневого вечора 1980 року директор одеського куща кафе «Чорноморка» Волянський М. В. збив своєю автомашиною кількох громадян і втік. І хоч юридична кваліфікація такого ганебного вчинку не могла викликати сумнівів, слідчим по дорожньо-транспортних пригодах міського управління внутрішніх справ знадобилося більше року, щоб цю справу... припинити. Припинити за відсутністю у діях Волянського складу злочину. Про отаку тяганину з розслідуванням і писалося у фейлетоні «Лихо з любові», опублікованому у «Перці» № 2 за 1982 рік. Відповіді, які редакція одержала на цей виступ з кількох авторитетних одеських організацій, вселяли надію, що з тією тяганиною буде рішуче й оперативно покінчено (оскільки розслідування було взято під суворий контроль). А насправді ж воно тривало ще майже рік. Довелося Перцеві виступити вдруге з цього приводу з фейлетоном «Контроль без контролю» (№ 3 журналу за 1983 рік). Після повторного виступу Перця секретар Одеського міськкому Компартії України тов. Дацько повідомив, що бюро міського комітету партії розглянуло на своєму засіданні обидва фейлетони і визнало, що вказані факти тяганини таки мали місце. За відсутність належного контролю та формалізм при розслідуванні дорожньо-транспортної пригоди начальника слідчого відділу міського управління внутрішніх справ Гортолума А. І., начальника слідчого управління обласного управління внутрішніх справ Маслянико-ва Л. В., начальника слідчого відділення міського управління внутрішніх справ Лозинського В. Й. та слідчого Алексеенка А. В. притягнуто до суворої партійної відповідальності. А Волянського М. В. з членів КПРС виключено. Народний суд Київського району Одеси розглянув справу Волянського і засудив його до двох років позбавлення волі умовно. репетувати: «Суд припустив порушення! Покарав мене двічі: і оштрафували, і на інше місце перевели! І взагалі начальник зміни не має права переводити, це справа директора підприємства!» Тут мушу перервати послідовний хід розповіді, бо мені мимохіть закортіло голосно гукнути: «Слава!» нашій поширеній правовій пропаганді, що юридично сильно підкувала Лучику Логин,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"