Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №10 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1983 / № 10 / Сторінка № 3
Перець 1983 №10 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. В. ГОНЧАРОВА Кожен знає, як воно приємно десь у мандрах неочікувано зустріти свого земляка, колегу чи родича. Отож можете собі уявити, як я зрадів, коли в червоному кутку на тваринницькій рермі в селі Дичках раптом уздрів кого б ви думали? нашого Перця. Стоїть ріднесенький на почесному місці (в кутку кутка), червоний, міцний (із заліза вирізьблений), чемно вітається, піднісши капелюха, зі своєю традиційною мітлою. Ну, немовби тільки-но зійшов сюди з обкладинки журналу. «Диви, потішив себе, нарешті таки почали й Перцеві монументи зводити». Коли придивився, а він у вільній руці тримає табличку, а на ній чорним по білому: «Дорогенькі Юрію Ярославовичу і Михайле Васильовичу, від вас я не піду, поки прирости на відгодівлі ВРХ не будуть доведені до 400 грамів» Отакої! А Юрій Ярославович це ж не хто інший, як товариш Тимчишин, голова правління місцевою колгоспу «Червоний Жовтень». А Михайло Васильович це товариш Яновський, секретар партор-ганізації цього ж таки колгоспу. Це я вже знав. Решту мені пояснили. У Рогатинському районі щомісяця, як і має бути, підводять підсумки соцзмагання. Переможцям, як воно ведеться, вручають перехідний прапор. А от ті, хто пасе задніх, якось залишаються ні з чим. Отож і завели новий порядок, щоб воно було справедливіше: передовикам урочисто, під оплески присутніх, дають перехідний прапор, а заднім не менш урочисто, під іронічні усмішки того ж залу, вручають перехідного Перця. Не знаю, як кому, а мені таке нововведення, слово честі, видалося і справедливим, і перспективним. Судячи з того, який засмучений вигляд мав Юрій Ярославович, я здогадався, що він не від того, щоб якнайшвидше розлучитися з Перцем, а заодне вже і з його кореспондентом. Але чому ж усе-таки колгосп «Червоний Жовтень», котрий спеціалізується на відгодівлі ВРХ, випасає задніх? З цього приводу мені довелося чути від спеціалістів різні думки. Одні казали, що тут не організовано як слід соціалістичне змагання між тваринниками, інші переконані, що тут не використовують повною мірою матеріальних і моральних стимулів, треті запевняли, що тут іще забагато ручної праці, хоч, зокрема, відгодівельний комплекс у тих же Дичках задумували, проектували і будували як високомеханізований. На все це свого часу вказувала і обласна газета. Не беруся судити, яке з цих зауважень найслушні-ше. Тим більше, що для відставання, а втім як для перемоги, однієї якоїсь причини буває замало Цілком можливо, що тут якраз маємо той випадок коли всі мають рацію. Я ж, не будучи вузьким спеціалістом у галузі відгодівлі, мимохіть згадав собі старе й не дуже, даруйте, наукове: «Як дбаєш так і маєш». І запитав голову Тимчишина: «Як дбаєте про тваринників?» Якщо ви маєте на увазі побутові умови на виробництві, то ще як дбаємо, бадьоро пояснив голова. На кожній фермі маємо будинок тваринника з червоним кутком, з ларком, де можна придбати продукти першої необхідності, попити чаю з бутербродом. Чай, до речі, завжди до їхніх послуг Повезло ж Дарині Миколаївні! Синок з будинку престарілих її забирає. В нього близнюки народилися. ОІОІОІОІОІОІОІОЮІОІ І Тепер я можу власним підписом засвідчити: все сказане Юрієм Ярославовичем чистісінька правда. Є будинки тваринника, є в них червоні кутки, і ларки є, де можна купити і хліб, і сіль, і цукор, і крупу. І всюди був чай, навіть гарячий. Таку явно ідилічну картину трохи зіпсували окремі дрібнички. У кожному червоному кутку, приміром, стоїть телевізор, І тваринники в перерві між годівлею, здавалось би, можуть культурно відпочити, проглянути «Міжнародну панораму» чи як там, алло, шукають таланти. Але телевізори, неначе змовились, капосні, усі до одного зіпсувалися. І ніхто, теж начебто змовились, не хоче подбати про їх ремонт. Іще я запитав: А де трудівники ферм можуть після роботи помитися, переодягнутися? У душовій, з якоюсь дипломатичною обережністю пояснив голова, але... Але в незугарному будинку тваринника, що в селі Підкамені, душу нема, але ось-ось, кажуть, має бути. Поки чи то руки не дійшли, чи то будівельники з трубами чомусь не доїхали. Зате в новому будинку тваринника в Дичках…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"