Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №02 Сторінка 2

(Байки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1983 №02 Сторінка 2 - Байки. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Неподобство! Як це можна: проводити збори у робочий час! ЖЕ ніби ж багатовіковою практикою давно У доведено, що скільки не повторюй слово «цукор», солодше у роті не стане. А деякі товариші й досі цьому не вірять і продовжують широко експериментувати. Широко в тому розумінні, що не обмежують себе спробами викликати лише, так би мовити, смакові галюцинації, а й сміливо повторюють раз у раз слова з виробничого лексикону, аби спробувати переконати самих себе у повному службовому ажурі. Приміром, у стінах Харківського відділення Південної залізниці мало не щохвилини лунають заклики боротися за ефективне використання вагонів, покінчити з простоями, чітко організувати вантажно-розвантажувальні роботи. І ви знаєте це дало свої результати. Запитайте будь-кого з більш-менш відповідальних залізничників, починаючи з начальника відділення В. І. Зибіна і закінчуючи, скажімо, начальником станції Харків-Червоноза-водський С. П. Кобцем, і всі вони в один голос стверджуватимуть, що боротьба у них ведеться і ведеться на належному рівні. Причому стверджуватимуть (що я вам можу засвідчити) з чистою душею і легким серцем, бо самі у це вірять. Точніше повірили. І коли їм сказали, що на тій же станції Харків-Червонозаводський за дев'ять місяців минулого року кожен вагон простояв на півдоби більше, ніж належить за нормами, а загалом це вилилося, спеціальною термінологією висловлюючись, у тридцять тисяч втрачених вагонів навантажувальних ресурсів, у багатьох кабінетах Харківського відділення та підлеглих йому підрозділах сплеснули долонями і неудавано здивувалися: «Не може бути!!.» А потім представили плани, заходи, графіки і звіти, з яких було видно, що на станції Харків-Червонозаводський і вагони розвантажують оперативно, і ван- Неекономиа економіка СЕАНСИ САМОГІПНОЗУ тажі підприємствам міста доставляють централізовано та без затримок, і що з жодного вагона іще нічого не пропало і не зіпсувалося ані на копійку. Почали дивитися не в папери, а на те, як воно усе є насправді, і загалом рожева картина благополуччя відразу поблякла, а чітка робота усіх служб станції, яку, за словами і звітами керівництва, можна було сміливо порівнювати зі справним годинниковим механізмом, виявилася скрипучою, як незмащений віз. Та і звідки ж узятися чіткості, якщо кожен вагон розвантажувався за тим же принципом, за яким свого часу Лебідь, Рак і Щука взялися доставити вантаж адресатові. Залізничники, приміром, мусять підігнати вагон, спорожнити його і належним чином оформити видачу вантажів, а підвладне обласному управлінню вантажного транспорту транспортно-експедиційне підприємство № 20695 прийняти їх і централізовано, себто по колу, доставити тим підприємствам, які їх чекають. Це в теорії. На практиці ж виходить, що спочатку треба розшукати приймальника, а порядки на станції такі, що пошуки нерідко тривають по кілька годин. Після цього треба знайти справний кран, а це теж не так просто. Потім може виявитися, що вантаж негабаритний, або великоваговий, а транспортно-експедиційне підприємство 20695 в особі начальника І. Д. Лесниченка про це не знало. Починаються знову пошуки цього разу спеціальних рухомих составів, призначених для подібних перевезень, різні узгодження та консультації між заінтересованими сторонами. І виходить казна-що. З одного боку, територія станції постійно запруджена грузовиками, які встигають зробити за зміну щонайбільше по два три рейси, а з іншого автотранспорту не вистачає: протягом року транспортники своєчасно не виділили понад дев'ять тисяч автомобілів. Добре, якщо вантаж цінний, такий рано чи пізно потрапляє до адресата. А якщо це така «дрібниця», як пісок або інший, по-науковому кажучи, сипучий матеріал, то у вантажно-розвантажувальному бедламі про нього просто забувають. І залізничники, і вантажоодержувачі. А тому територія станції Харків-Червонозаводський починає нагадувати куточок пустелі з піщаними дюнами і піщаними бурями. Керівництво відділення залізниці намагається яким-небудь чином стримати цей процес торік воно продало понад сім тисяч тонн так званих 2 Край городу, поруч з Лопухом, В літній ранок, сонцем обігрітий, Із землі пробився ледь помітний Крихітний Горіх, неначе гном. А Лопух Лопух всім Лопухам Тішився, вдоволений собою. Ну, коли вже нас тут стало двоє, То тоді послухай і затям. Отже, так: ти з того починай, Що весною викинь більше листя. Захопи солідне ним обійстя І туди нікого не пускай. Вшир бери. Стелись по низині... І не пнись ніколи вище тину. Закутка тримайся... Так, дитино, Ми ще повікуєм. Вір мені! Та тяглося вгору деревце Всупереч науці Лопуховій. Он ти як? Лопух насупив брови. Значить курку хоче вчить яйце?.. Важко буде нам на цій землі, Ми даремно, друже, не зійшлися. Сам ти винний... Що ж, тепер дивися!.. , на жаль, такі ще «вчителі». Леонід ФЕДОРУК. НЕДІЛЯ. Не виспався. Цілу ніч Настя бубоніла. Щоб не гірша свайба, як у Хвастуленків. Гостей у них було 242, нам треба не менше 250. ПОНЕДІЛОК. Наявні ресурси: готівки 4.180. Кабанчик Васька пудів на чотирнадцять, бузівок центнерів два з половиною. Ну й інша всячина. Думаю, хватить. ВІВТОРОК. Привіз із магазину двадцять два ящики білої, десять червоного (для слабшої половини), п'ятнадцять пива. Та ще домашнього виробу с дев'ять бідонів. Повинно б вистачити. СЕРЕДА. їздив у місто, заплатив наперед за музику. Гармошка, баян це тепер, кажуть, не модно. Буде по-сучасному: ансамбль. Дорого, нахаби, беруть. Так зате, обіцяли, як ударимо, то й у навколишніх селах заплигають. Коли у Хвастуленків по-сучасному грали, то корови по…
 Байки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"