Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №24 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1984 / № 24 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1984 №24 Сторінка 3. А... Це ви, знітилася вона, впізнавши нас. Звідки у вас це? показуємо ми на мантію. Так це, я коли на пенсію йшла, то взяла. Дивлюся, висить у кутку без діла. А в мене на городі горобці щороку сонях видзьобують. Опудала кращого ж і не знайти. І допомогло. Птахи навіть до сусідніх городів не підлітали. Гарне опудало... Та яке ж це опудало?! Дорогоцінна мантія це! Ми в пошуках її вже з ніг збилися, а ви нею горобців лякаєте. Язик повертається таке казати... Одне слово, забрали ми мантію. Ось (Закінчення загадкової історії зникнення і пошуків мантії Як ви, шановні читачі, пам’ятаєте, на останньому засіданні Клубу інспектор в особливо важливих справах В. П. Сіпало запропонував оголосити: «Мантію знайдено!» Потім він кулею вискочив із залу, пообіцявши про подробиці розповісти на наступному зібранні. І ось настав той урочистий день. Надворі ще тільки сіріло, а в приміщенні Клубу вже не вистачало місць. Губителі юрмилися у проходах, тулилися на підвіконнях. У перших рядах сиділи керівники Снігурівського консервного заводу Миколаївської області, який постійно забруднює річку Інгулець неочищеними водами, колгоспу імені Чкалова Таль-нівського району Черкаської області, нечистоти з ферм якого течуть у Гірський Тікич, Хотинського виноробного заводу Чернівецької області, який зли-вас брудні стоки у Дністер. Деякі губителі навіть ночували у залі, щоб ніхто не зайняв їхніх місць. Нарешті і ми зможемо одягнути мантію Клубу губителів природи, гордо випинали вони груди. Дочекалися! Цікаво, який, все-таки, негідник поцупив її? Добра 6 йому не було! Версії висувалися найневірогідніші. Губителі сперечалися, билися об заклад, лаялися, вибачалися... Так минула година, друга, а засідання не розпочиналося. Де Сіпало? Ви не бачили інспектора? нарешті покотилося по рядах. Невже він вирішив покепкувати з нас?! Коли обурення губителів почало супроводжуватися тупотом і свистом, у президії з'явився блідий І худий чоловік, у якому було важко впізнати їхнього інспектора. У залі запанувала мертва тиша. Шановнії жалібно промовив В. П. Сіпало. Я глибоко вибачаюся, але мантії... мантії мені знайти не вдалося. Як?! вибухнули губителі, аж шибки задзеленчали. Розумієте, на попередньому засіданні мені до рук потрапили ось ці листи, продовжив інспектор, коли головуючому вдалося вгамувати присутніх. І тоді я подумав: мантію знайдено! Погляньте на фотографію. На березі обвідного каналу, що біля міста Ровно, звалище різних плит, колон, залізобетонних конструкцій, будівельного сміття. «Для чого це звалище? аналізував я. Щоб прикрасити краєвид? Ні, так краєвидів не прикрашають. Не інакше, як під цими плитами і сховано нашу мантію... Та коли я прибув у Ровно, моє припущення лопнуло, як мильна булька. Виявилося, що то Ровенський завод залізобетонних конструкцій із надміцних бетонів, управління виробничо-технічної комплек Що, ранувато прийшов! Ні, пізно. тації комбінату «Ровнопромбуд», завод тракторних запчастин на прилеглих до їхніх підприємств територіях влаштували такий смітник, щоб не возити своє сміття на спеціально відведені для цього місця... Тоді я перечитав іншого…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"